
На рубежі 80-90-х років у Сполучених Штатах щорічно викидали понад 250 мільйонів шин, а на звалищах їх уже накопичилося близько 3 мільярдів. Це призводило до частих пожеж, під час яких у повітря піднімався токсичний дим – він підвищував ризик отруєнь та онкологічних захворювань.
У 1987 році в Нью-Йорку ухвалили закон, який у рамках експерименту мав перевірити, чи можна позбутися цих шин способом, що принесе користь мешканцям, пише GRYOnline.
У 1989 році роботи розпочалися. Подрібнені шини змішували з асфальтом у різних пропорціях (1, 2 і 3 відсотки) – таким чином частково замінюючи традиційну кам’яну крихту. Потім цією сумішшю покривали старі дороги шаром товщиною близько 4 сантиметрів.
Загалом таким чином заасфальтували близько 6 кілометрів доріг на двох ділянках. Проєкт згорнули вже в 1992 році й визнали, що він провалився.
Чому проєкт згорнули
Виявилося, що покриття з гумовою сумішшю зношувалося набагато швидше, а процес виробництва не приніс жодної економії. Проблемою стала сама технологія: шматочки гуми використовували як наповнювач замість гравію.
Під час змішування матеріали просто не з’єднувалися між собою – і через це дорога дуже швидко ставала непридатною.
А ось у Каліфорнії та Арізоні вчинили інакше: там гуму додавали в гарячий рідкий асфальт. У таких умовах вона розм’якшувалася й змішувалася з асфальтом – у результаті виходило набагато міцніше покриття.
У 1995 році Конгрес США скасував попередні норми, які зобов’язували додавати перероблену гуму до покриття доріг, що фінансуються з федерального бюджету. З подібною проблемою "шинового кладовища" зіткнувся й Кувейт – але там старі шини навчилися переробляти на топковий мазут.
Раніше УНІАН повідомляв, навіщо приклеювати фольгу до стіни на 48 годин.