Підпишіться на нас в Google
Більшість рецептів вимагають промивати рис перед варінням, але багато хто рідко дотримується цього кроку – сприймаючи його скоріше як рекомендацію і ретельно промиваючи рис лише тоді, коли готують рис для суші, рисових боулів та інших страв.
Це суперечить пораді, яку часто дають у кулінарних школах: там вчать, що промивання рису допомагає видалити зайвий крохмаль, що залишився після помелу. Цей крок іноді називають "страховим полісом", пояснюючи, що він допомагає отримати більш пухкі та легкі варені зерна, які щоразу легко розділяються, пише Food & Wine.
Теоретично швидке ополіскування рису також допомагає видалити пил і будь-які забруднення з поверхні. Однак не весь рис потрібно промивати. Деякі знакові страви, наприклад, різотто та паелья, насправді виграють від повного крохмалу рису.
Але якщо рис готується як гарнір, поширена кулінарна мудрість стверджує, що для кращого результату зерна варто промити.
Вечеря в домашніх умовах часто буває метушливою та напруженою справою, тому йти наскоро там, де це можливо, – звичайна справа. Щоб зрозуміти, чи справді потрібно витрачати зайві кілька хвилин під час приготування їжі та чи варто промивати рис перед варінням, було проведено порівняння промитого та непромитого рису пліч-о-пліч.
Кілька слів про метод
Перш ніж перейти до результатів, важливо зазначити, що всі тести проводилися в домашніх умовах із використанням перевіреного методу варіння на плиті.
Тобто весь рис готувався у середньому сотейнику на індукційній плиті. Були випробувані партії білого рису басматі та жасмин.
Для кожної партії змішували 1 склянку рису, 1,5 склянки води та 1 чайну ложку кухонної солі. Суміш доводили до кипіння на середньому-сильному вогні, потім сотейник накривали кришкою, температуру зменшували для підтримання слабкого кипіння, і рис варився 12 хвилин. Нарешті, сотейник знімали з вогню, але кришку залишали ще на 10 хвилин, перш ніж рис розпушували виделкою.
Для промитого рису велику миску наповнювали холодною водою, склянку рису поміщали в сито з дрібною сіткою, потім сито занурювали у воду. Рис обережно перемішували кілька секунд, потім воду зливали, і процес повторювався, доки вода не ставала здебільшого, хоча й не повністю, прозорою, що займало приблизно три-чотири промивання. Весь цей процес тривав усього кілька хвилин.
Рис залишали замочуватися приблизно на 10 хвилин, потім добре зливали воду перед варінням. Для непромитого рису етапи промивання та замочування пропускалися, але варився він тим самим способом.
Кожну партію пробували, поки вона була ще гарячою, одразу після збивання, а потім знову після того, як вона постояла на столі 15 хвилин. Кожен зразок оцінювали за загальною текстурою, загальною липкістю та відчуттями після невеликого охолодження на столі.
Чи покращує промивання рису текстуру
Відразу до суті: промитий і замочений рис виявився легшим і пухкішим за не промитий. Промитий рис легко розсипався під виделкою, і різниця в текстурі відчувалася ще сильніше під час їжі: кожна ложка промитого рису розсипалася в роті на окремі зерна, тоді як непромитий рис злипався й тримався грудочками.
Насправді найбільша різниця полягала в тому, наскільки липким був непромитий рис порівняно з промитим. Це варіювалося між партіями: одна партія непромитого рису (басмати) здавалася не такою липкою, як інша, але обидві партії промитого й замоченого рису були однаково ніжними й відчувалися як окремі зерна.
Хоча в цьому тесті промивання рису розглядалося з кулінарної точки зору, багато хто також чув, що рис потрібно промивати, щоб знизити вміст миш’яку. Споживання занадто великої кількості миш’яку, який природним чином міститься в деяких ґрунтових водах, пов’язане з цілою низкою потенційних наслідків для здоров’я, таких як захворювання легенів і рак.
Згідно з даними Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA), рис поглинає миш’як швидше, ніж інші культури, але промивання перед варінням має мінімальний вплив на вміст миш’яку.
Підсумкові висновки
Цей тест – гарне нагадування про те, що варто дотримуватися всіх кроків рецепта, навіть тих, які здаються необов’язковими.
Під час тесту промивання рису давало помітно ніжніші, пухкіші зерна, які не злипалися в грудочки й не ставали клейкими, на відміну від непромитого рису. Все, що для цього потрібно, – кілька хвилин промивання рису в ситі з дрібною сіткою, під проточною водою або у великій мисці з водою.
Невелике замочування допомагає гідратувати зерна, забезпечуючи більш рівномірне варіння та пишніший кінцевий результат, але не варто сподіватися, що таким чином можна змити багато миш’яку, оскільки, за даними FDA, це має мінімальний вплив на його вміст.
Промивання рису варто обирати, коли потрібні легкі, пухкі окремі зерна, але цей крок можна пропускати для таких страв, як паелья та різотто.
Раніше УНІАН повідомляв, що накип у чайнику можна видалити без хімії, для цього знадобляться звичайні кухонні відходи.
