Підпишіться на нас в Google
Українські лелеки благополучно дісталися місць зимівлі в Африці. Про це повідомляє у Фейсбук Західноукраїнське орнітологічне товариство (ЗУОТ).
Використовуючи GPS-передавачі, закріплені на птахах, орнітологи встановили, що лелека на ім'я Хартбіт за тиждень подолав близько 1800 км, пролетівши через Південний Судан, Ефіопію та Кенію. Тим часом інший птах, Бой, продовжує перебувати у спірному районі Аб’єй.
У період із 20 до 27 жовтня Бой залишався в районі Аб’єй, перемістившись на північний схід приблизно на 100 км. Ця територія є предметом суперечки між Суданом і Південним Суданом. Місцеве населення залежить від доступу до води та пасовищ, а неврегульований політичний статус регіону й надалі створює безпекові виклики.
Хартбіт тим часом продовжив подорож Південним Суданом, рухаючись штатами Ель-Вахда та Верхній Ніл. 20–23 жовтня він летів уздовж річки Собат і перетнув Білий Ніл поблизу міста Малакаль. Ця місцевість відома сезонними повенями, заболоченими територіями та широкими річковими заплавами.
23 жовтня лелека перетнув кордон з Ефіопією, а наступного дня облетів зі сходу національний парк Гамбела. Тут розташовані заболочені рівнини, луки й савани, де мешкають численні водоплавні птахи, буйволи та антилопи.
Уже 25 жовтня Хартбіт повернувся до Південного Судану, пролетівши на схід від національного парку Бома. Наступного дня він перетнув штат Східна Екваторія та болота Лотогіпі й увійшов до Кенії. Згодом птах рухався на південь через округ Туркана та зупинився на південний захід від однойменного національного заповідника.
Як зазначає ЗУОТ, Туркана є посушливим регіоном із нерегулярними опадами, де місцеві громади стикаються з нестачею води, кліматичними змінами та конкуренцією за пасовища.
Автори звіту наголошують, що спостереження за птахами допомагають не лише досліджувати їхню міграцію, а й краще розуміти природні умови Африки та життя місцевих громад.
Більше про дику природу
Як писав УНІАН, у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику дослідники зафіксували табун рідкісних коней Пржевальського, до якого входило щонайменше вісім тварин. У заповіднику зазначили, що тварини продовжують жити у природному ритмі, пасучись, тримаючись гуртом і вільно пересуваючись своїми звичними територіями.
Також ми розповідали, що загиблий слон може впливати на довкілля щонайменше вісім років після смерті. На початковому етапі розкладання різко зростає вміст азоту в ґрунті, через що гине рослинність і змінюється склад ґрунтових мікроорганізмів. Згодом на таких ділянках починають переважати окремі види трав, які приваблюють травоїдних тварин, а їхні екскременти підтримують підвищену родючість ґрунту.
