Постанова Кабміну, яка встановлює верхню межу торгівельної надбавки на бензин та дизпаливо для АЗС, викликала резонанс серед учасників ринку. В уряді пояснюють своє рішення боротьбою з необґрунтованим підвищенням роздрібних цін. Натомість бізнес називає подібний крок зазіханням на ринкові принципи.
На думку доцента Університету державної фіскальної служби України, кандидата юридичних наук Андрія Гмиріна, рішення уряду є слушним, але воно не вирішує системних проблем із тіньовими схемами на ринку пального. Думки з цього приводу він виклав у своєму новому блозі на порталі Економічна правда.
Андрій Гмирін нагадує, що, постанова Кабміну від 14 травня вносить зміни до іншої постанови - №1236 від 9 грудня 2020 року. Згідно з цими змінами на період дії карантину максимальна націнка на бензин не має перевищувати 5 грн/л, а на дизпаливо – 7 грн/л. Документ визначає алгоритм розрахунку середньої вартості цих продуктів. З врахуванням націнок вона не повинна бути вищою за 27,89 грн/л (дизпаливо) та 30,22 грн/л (бензин).
Раніше, 29 березня 2021 року, Кабмін ухвалив постанову № 450, яка віднесла бензин марок А-92 та А-95, а також дизпаливо до категорії соціально значущих товарів. Крім того, уряд запровадив декларування зростання роздрібних цін на такого роду товари на 1% і більше. В уряді впевнені, що обидва рішення допоможуть приборкати апетити мереж АЗС та не дозволять їм заробляти надприбутки в період пандемії.
Що ж, аргумент цілком слушний, зазначає експерт. Щоправда, учасники ринку вважають, що своїми кроками влада зумовить деградацію нафтопереробної галузі, закриття АЗС та зниження доходів бюджету, посилить позиції тіньового сектору.
Аналізуючи проблему, Андрій Гмирін звертається до досвіду розвинених економік. За його словами, практично в кожній європейській країні є інститути регулювання цін. Вони діють на підставі антимонопольного законодавства. Наприклад, у Швеції такий закон дає державі право заморожувати ціни в разі війни чи небезпеки її виникнення, або у випадку загрози значного загального підвищення цін. Схожі механізми працюють в Австрії, де державним регулюванням охоплено приблизно 10 % цін на товари і де діє система «соціального партнерства» між бізнесом і державою.
«Отже, говорити, що в нашому випадку держава зазіхає на свята святих ринкової економіки, я б не став. До того ж не секрет, що саме в паливному секторі України роками працюють схеми мінімізації податків, різноманітні скрутки тощо. Варто лише поцікавитися цінами на бензин та дизпаливо на різних мережах АЗС. «Розліт» цін тут може сягати 5 грн», - пише науковець.
Він пояснює: 80% палива, яке продається на вітчизняних автозаправках, імпортується з-за меж України, воно має приблизно однакову закупівельну ціну й витрати на логістику, тому вирахувати торгову націнку на нього державі не складно. Інша справа, коли йдеться про роздрібний продаж пального, виробленого з української нафти. Саме тут, певен Андрій Гмирін, існує найбільше схем для тіньового заробітку. Наприклад, бензин сумнівної якості можуть виготовляти на напівлегальних міні-заводах із необлікованої нафти, що видобувається зі свердловин Чернігівської, Сумської та Полтавської областей. Таких підприємств в Україні близько 30.
Також, за словами експерта, існує ще один спосіб тінізації паливного бізнесу. Це продаж документів на пальне, який дозволяє компаніям реалізовувати за готівку необлікований бензин чи дизпаливо. Товар продають автолюбителям у роздріб, а оформлюють, як раніше продану промисловому споживачу оптову партію. Якщо заправка продає документи на паливо конвертаційному центру, вона заробляє 7% від вартості партії. А якщо в складі бізнесу нафтотрейдера є ще й бізнес із продажу вирученої на АЗС готівки, то рентабельність схеми сягає 12%, зазначає автор.
Андрій Гмирін певен, що держава повинна відслідковувати рівень націнок на бензин та дизпаливо й викривати подібні схеми. А також боротися з необґрунтовано завищеними націнками на роздрібне пальне. Водночас мають бути й запобіжники від державного свавілля, пише науковець. Тобто, обмеження за націнками слід запроваджувати на чітко визначений термін, відповідно до визначеної законом ситуації і на вичерпний перелік товарів. Та головне, на думку автора блогу, в Україні треба створити рівні умови праці для всіх учасників ринку, нарешті запровадити структурні реформи в системі оподаткування й розпочати реальну боротьбу з корупцією в державних органах.
