На фоні скандальних дискусій, в соцмережах іноді обговорюються й цілком слушні думки. Одна з них - припинити фінансування партій під час воєнного стану (а це понад 880 мільйонів гривень з держбюджету), й заплановані на ці потреби в цьому році кошти віддати на Збройні сили України.
Дійсно, Силам оборони України цей майже мільярд зайвим не буде. На фронті постійно й у великій кількості потрібні дрони, щодня українці донатять на пікапи та інші "витратні матеріали", тож "зайвим" коштам тут завжди знайдеться застосування. Тож не дивно, що тема "партійного мільярду" лягла в благодатний ґрунт. Мовляв, у воєнний же час кожна гривня має бути на рахунку, а партійні видатки навряд можна назвати критичними. Зупинити фінансування партій можна принаймні на час воєнного стану, просто завчасно попередивши їх про це. До того ж, яка партійна діяльність під час війни?
З іншого боку, якщо вже забирати "партійний мільярд", то паралельно слід оголосити хрестовий похід проти бюрократичних процедур та проти "мишей" у силових відомствах. Інакше ці кошти, в кращому разі, просто осядуть на рахунках Міноборони, а використати їх, наприклад, на придбання тих же "мавіків" не вийде, бо ж їх держава Україна централізовано не купує…
Що ж до того, як така ініціатива відіб’ється на існуванні самих партій, варто згадати кілька цікавих моментів.
Наприклад, побутує думка, що зараз зайвих коштів на утримання партій немає, тому їхню поточну діяльність мають фінансувати платники податків. Адже таким чином вони фінансують своїх представників. Проте без реального аудиту не можна сказати, так це насправді, чи ні.
...якщо вже забирати "партійний мільярд", то паралельно слід оголосити хрестовий похід проти бюрократичних процедур...
Ще одна популярна теза - без держфінансування партії автоматично перетворяться на "слуг олігархів". Прихильники державного фінансування політичних партій свого часу переконували, що утримання коштом усіх українців визволить партії від олігархічного впливу. Однак роки після ухвалення змін до закону про політичні партії, який дав старт державному фінансуванню, доводить, що ще один потік грошей у партійну касу сам по собі з політичною корупцією не покінчив. Неофіційні доплати не зникли, хоча і їхні розміри, судячи з відповідних кримінальних проваджень, суттєво впали.
Тобто, серйозно розраховувати, що держфінансування позбавить політичної корупції, було наївно. Не через те, що воно погане, а через те, що його так використали. Державне фінансування партій - це лише інструмент, як ложка чи виделка. Тому тут питання в тому, як і хто ним користується й усе контролює.
Ба більше, попри розпіарену тезу про те, що держфінансування робить партію незалежною, це не так. Незалежними від зовнішнього впливу їх роблять люди та інституції, які:
а) контролюють аби "погані" кошти не йшли в партійні каси;
б) карають усіх за порушення правил;
в) забезпечують рівні правила для всіх;
г) блокують обхідні схеми.
А ще - партійні традиції, якими більшість нинішніх парламентських партій похвалитися не може…
Зараз представники влади і опозиції, як усі, передають озброєння та техніку Збройним силам, частково волонтерять і служать в ЗСУ, та переорієнтовують діяльність, виходячи з реалій. Але, наприклад, давати добро на офіційне відкриття партійних кас отримувачі державних грошей не поспішають. Тобто, ці понад 880 мільйонів гривень, з легкої руки законодавців, партії під час війни можуть витрачати на що завгодно. А от розповідати про це публічно - не обов’язково.
Державне фінансування партій - це лише інструмент, як ложка чи виделка
Депутати лише думають про повернення звітів для партій, коли громадськість, наглядач за партійними грошима (НАЗК) знову будуть знати, на що йдуть народні гроші, а правоохоронці, за необхідності, зможуть реагувати на нецільові витрати. Та парламентарі не надто поспішають: відповідні законопроєкти тільки зареєстрували, а від реєстрації до підпису й введення в дію може пройти безліч часу.
Чи варто повністю відмовитися від ідеї фінансування партій за рахунок коштів платників податків після закінчення війни?
Питання дискутивне. Зараз же слід вимагати від депутатів хоча б розблокувати обов’язкове звітування для політичних сил і, звісно, ретельно перевіряти, на що, власне, витрачаються кошти. Після повернення звітів не повинно бути рівних та рівніших. "Погані" гроші мають оперативно відслідковуватися, а самі партії не повинні бути переважно клубом під вибори. Треба дорослішати і їхнім лідерам, і суспільству. Громадяни мають нарешті усвідомити, що відповідальні за тих, кого обирають.
Ярослав Конощук
