Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції", врахувавши всі пропозиції Президента України.

Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосував 261 із 347 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі.

ВР ухвалила 24 травня 2012 року Закон України "Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції", але він був заветований Президентом України. В пропозиціях зазначається, що законом, що надійшов на підпис, пропонується внести зміни до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина друга статті 6). Цими змінами передбачається встановити тимчасово, на період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2022 року, розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: для суб'єктів господарювання індустрії програмної продукції, що застосовують особливості оподаткування суб'єктів господарювання індустрії програмної продукції, – відповідно до першого класу професійного ризику виробництва, виходячи із суми, що дорівнює двом розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування єдиного внеску (на сьогодні це становить 2188 гривень), помноженим на кількість найманих працівників таких суб'єктів господарювання (враховуючи найманих працівників-нерезидентів) з урахуванням кількості днів, відпрацьованих працівниками у звітному періоді, та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для найманих працівників таких суб'єктів господарювання, у тому числі нерезидентів, – як частку від суми, що дорівнює двом розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування єдиного внеску, помноженим на кількість найманих працівників суб'єктів господарювання індустрії програмної продукції (враховуючи найманих працівників-нерезидентів) з урахуванням кількості днів, відпрацьованих працівником у звітному періоді.

Відео дня

Президент України зазначає, що запровадження спеціального режиму нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за галузевою ознакою є не чим іншим як порушенням конституційних принципів захисту державою усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівності перед законом (стаття 13 Конституції України).

При цьому Президент України наголошує, що за чинним Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" роботодавець сплачує на рахунки Пенсійного фонду України на одного працівника єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі від 402,15 гривні до 6 836,62 гривні на місяць, а за найманого працівника – від 39,38 гривні до 669,53 гривні. «Виходячи ж із пропонованого Законом, що розглядається, механізму розрахунку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, роботодавцем буде сплачуватися єдиний соціальний внесок у розмірі від 26,81 гривні до 568,38 гривні, а за найманого працівника – від 2,63 гривні до 55,7 гривні»- зазначає глава держави. За його словами, запровадження пропонованого Законом механізму зумовить втрати Пенсійного фонду України (за попередніми підрахунками, такі втрати становитимуть до 6 млрд гривень на рік), у зв'язку з чим виникне нагальна потреба у наданні Пенсійному фонду України дотацій із Державного бюджету України на відповідну суму. Це у свою чергу спричинить недофінансування з Державного бюджету України видатків на програми, зокрема, економічного, соціального, культурного, інноваційного, регіонального розвитку і зумовить їх невиконання або виконання в неповному обсязі.

В пропозиціях сказано, що викликає зауваження і пропоноване Законом, що надійшов на підпис, положення щодо розрахунку з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2022 року єдиного соціального внеску, виходячи з кількості днів, відпрацьованих працівником у звітному періоді. Зокрема, за чинним порядком страховий стаж обчислюється в місяцях та залежить від розміру сплаченого внеску (частина третя статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частина третя статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", частина третя статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"). За нормами названих Законів, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць, але сплачено страховий внесок на рівні мінімального страхового внеску, це є підставою для зарахування до його страхового стажу 30 днів (тобто повного місяця). Якщо ж сума сплаченого страхового внеску є меншою, страховий стаж зараховується у пропорційно меншому розмірі.

Президент зазначає, що унаслідок запровадження пропонованого Законом, що надійшов на підпис, порядку визначення розміру єдиного соціального внеску страховий стаж найманого працівника за один місяць роботи становитиме від двох до тридцяти днів. Це негативно позначиться на розмірах страхових виплат при настанні таких страхових випадків, як безробіття, тимчасова втрата працездатності, інвалідність, професійне захворювання, трудове каліцтво тощо, оскільки їх розміри будуть меншими, ніж при розрахунку за нині чинними нормами. Так, молодий фахівець у сфері індустрії програмної продукції, який, наприклад, працює 8 днів на місяць, зараз має 1 рік страхового стажу та офіційну заробітну плату 3500 гривень на місяць, після 31 грудня 2022 року (а саме цією датою визначено завершення дії спеціального порядку обрахунку єдиного соціального внеску) матиме лише 6 років страхового стажу. Для такого працівника розміри страхових виплат становитимуть: у разі тимчасової втрати працездатності – 495,94 гривні (за нині чинними нормами – 3500 гривень), у разі безробіття – 371,99 гривні (за нині чинними нормами – 2450 гривень).

Президент також зазначає, що «необхідно утриматися від внесення пропонованих Законом змін до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина друга статті 6 Закону, що надійшов на підпис)».