Філіппіни стали другою країною, яка зареєструвала вакцину проти лихоманки денге, пише Ремедіум з посиланням на The European Pharmaceutical Review.
Згідно з офіційними даними, щорічно в країні реєструється 67 млн випадків зараження лихоманкою денге. Витрати на лікування захворювання, а також непрямі витрати через поширення вірусу лихоманки денге в країнах Азії сягає 6,5 млрд доларів на рік.
Реєстрація вакцини в Азії, на яку припадає 70% глобального тягаря лихоманки денге, є важливим кроком у боротьбі з поширенням захворювання.
Розробка вакцини велася протягом двох десятиліть. Випробування препарату пройшли в 15 країнах, у дослідженнях взяли участь понад 40 тис. добровольців. Згідно зібраним результатами, застосування вакцини запобігає 8 з 10 випадків госпіталізації внаслідок зараження лихоманкою денге, а також на 93% знижує вірогідність розвитку важких форм захворювання.
Читайте такожНа Тайвані - спалах лихоманки Денге: українців просять утриматися від поїздок
Згідно з прогнозами ринкових експертів, до 2020 року щорічні продажу вакцини проти лихоманки денге можуть досягти 1,4 млрд доларів. Раніше в цьому місяці регуляторні органи Мексики зареєстрували вакцину під торговим найменуванням Денгваксиа (Dengvaxia).
***
Денге – це вірусна інфекція, що передається комарами. Інфекція викликає грипоподібне захворювання та іноді призводить до розвитку потенційно летального ускладнення, званого важкої денге.
За останні десятиліття глобальна захворюваність денге різко зросла. В даний час ризику захворювання піддається близько половини населення світу.
Денге поширена в умовах тропічного і субтропічного клімату у всьому світі, головним чином, в міських і приміських районах.
Денге є однією з провідних причин важкого захворювання і смерті серед дітей у деяких азіатських і латиноамериканських країнах.
Спеціального лікування денге немає, але завдяки ранньому виявленню і доступу до належної медичної допомоги показники смертності можуть залишатися нижче 1%.
Профілактика денге і боротьба з цією хворобою залежить виключно від ефективних заходів боротьби з переносниками хвороби, які включають індивідуальну захист, стійкі заходи боротьби з переносниками і хімічну боротьбу.
