Харків. 8 лютого. УНІАН. Ліна КОСТЕНКО презентувала у Харкові свій перший прозовий твір – роман «Записки українського самашедшого».
Як передає кореспондент УНІАН, велика зала Харківського театру опери і балету ім. Лисенка на півтори тисячі місць, де 7 лютого пройшла презентація книги, не могла вмістити всіх шанувальників творчості поетеси, які прийшли на вечір, – близько тисячі людей, що стояли в довгих чергах, через «аншлаг» не змогли пройти до приміщення.
«Я дякую всім і кожному, хто прийшов», - сказала Л.КОСТЕНКО, звертаючись до аудиторії, яка, стоячи, вітала її тривалими оваціями.
Поетеса розповіла, як виник задум, про що роман, скільки писала і чому оповідь – від чоловічого імені. Спілкуючись із жителями Харкова, куди вона приїхала вперше, Л.КОСТЕНКО торкалася, зокрема, питань історії, культури, державності, сприйняття світу сучасною людиною, зокрема, українцями, а також питань глобалізації і відчуження, взаємин чоловіка і жінки в епоху, позначену абсурдами, дезінформацією, втратою цінностей.
Поетеса зазначила, що не є феміністкою, але: «десь у мене там написано, що мужчини зникають як явище, їхнє місце посіли круті – ерзац, замінник, гібрид гамадрила і Шварценегера. Ну так є.. Але при тому, розумієте, я хотіла написати без психологічних похибок, без такого дурного епатажу».
Вона відмітила, що у період написання багато «вчитувалася в Гоголя», геніального автора «Записок сумасшедшего», і розповіла, чому написала «саме записки українського самашедшого».
«Я зрозуміла, що я повинна дати специфіку українського божевілля. Бо в кожній країні, в кожній нації є своя специфіка. Я там у романі написала, у кого яка. Тому що, скажімо, манія величі, це ж хвороба, «псіхіческая болезнь». Але комплекс меншовартості – це гірша хвороба. А ми звикли. Розумієте? Нам нав’язують, а ми звикли. У нас незалежна країна, а політики закликають встати з колін», – сказала поетеса.
«Це, – додала вона, – нав’язані стереотипи. Мене зацікавило, чому цей народ терпить. Десь у мене там написано, що мужчини імперських націй діють з позиції сили, мужчини поневолених, але гордих націй, – вони пручаються. А наші оце думають, що якось воно буде. А не буде, тому що принижена людина ніколи не стане людиною. І оце все мене мучило, і я подумала, напишу я специфіку українського божевілля».
Відповідаючи на власне запитання, чому вирішила написати «саме записки українського самашедшого», Л.КОСТЕНКО сказала: «не тільки тому що в нас суржик дуже розвинутий. Написати записки українського божевільного, це дуже серйозно. Це треба писати про божевільного. А я ж то написала про нормальну людину, зашугану, розумієте, у нашому суспільстві, в такій ситуації, і там ще невідомо, хто самашедший – чи ми, чи вони. Через те я так трошки зробила таке, знаєте, забрало, ніби я пишу про сумашедшого».
Л.КОСТЕНКО повідомила, що зібраного нею матеріалу – «і світового, і українського» було дуже багато, і цього вистачить ще на один роман. «Написалося того всього, що навіть не помістилося в цей роман, і в мене другий роман – від жінки, отам уже я буду вільна», – сказала поетеса.
Після завершення зустрічі, яка тривала кілька годин, Л.КОСТЕНКО підписала книжки шанувальникам її творчості.
У вечорі взяли участь директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА поет Іван МАЛКОВИЧ, акторка пісень на слова Л.КОСТЕНКО співачка Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, а також Тарас КОМПАНІЧЕНКО з гуртом «Хорея Козацька».
