ЦВК вже опрацювала більшість електронних протоколів, чим фактично засвідчила перемогу Володимира Зеленського у другому турі президентських перегонів. І тепер перед Зеленським, який невдовзі офіційно обійме посаду, гостро постала проблема налагодження майбутньої співпраці із чинним парламентом.

Наразі у новообраного президента є кілька варіантів. Так, Зеленському можна спробувати пошукати партнерів серед нинішнього складу Ради. Теоретично, частково він може знайти їх у «Народному фронті» і, як не парадоксально, у «Блоку Петра Порошенка» (тому що там багато людей не лояльні до самого Порошенка). Швидше за все, буде також частина «Опозиційного блоку», причому яка з них – «За життя» або так звана група Ахметова – поки що невідомо. Також не можна виключати співпраці з партією Олега Ляшка. Розраховувати Зеленський може і на «Самопоміч», і на «Батьківщину».

Всіх цих голосів, теоретично, може вистачити для прийняття тих чи інших рішень. Однак, по-перше, іти на переговори зі старими елітами у Верховній Раді для Зеленського дуже загрозливо, адже це суперечить його основній передвиборчій тезі про зміну старих еліт.

Відео дня

По-друге, якщо президент буде домовлятися з депутатами, кожного разу це буде ситуативна «корида» навколо якоїсь ідеї. Загалом, такий алгоритм для роботи Зеленського з Верховною Радою - тактично, подаючи закон з певною ідеєю, - не найгірший для нього варіант. Парламент або відхилить законопроект, або дасть голоси. І такий алгоритм дає президентові можливості ситуативно тиснути на депутатів чи послаблювати парламент. Зрештою, саме у такий спосіб велась його президентська кампанія – він, граючи, нав’язував свою ініціативу і виводив опонентів за межі політичного комфорту.

По-друге, якщо президент буде домовлятися з депутатами, кожного разу це буде ситуативна «корида» навколо якоїсь ідеї. Загалом, такий алгоритм для роботи Зеленського з Верховною Радою - тактично, подаючи закон з певною ідеєю, - не найгірший для нього варіант

Особисто я не впевнений, що Зеленський, принаймні, у перші два місяці,   дратуватиме Верховну Раду масштабними пакетами законопроектів: щодо зміни влади, податковими питаннями, балансу між гілками влади тощо. Власне, наприклад, законопроект про імпічмент, про який все частіше починають говорити, – це, насамперед, спроба частини парламентарів перехопити ініціативу. Тому що про такий законопроект раніше говорив сам Зеленський. І його ухвалення наразі можливе (втім, навряд такий законопроект набере чинності до нових парламентських виборів)…

Але надалі, залежно від того, як будуватиметься співпраця з парламентом, дуже вірогідно, що Зеленський намагатиметься виносити на розгляд резонансні законопроекти саме з розрахунку їх реєстрації у Верховній Раді – для того, щоб спочатку вони були провалені, але була змога повернутися до них вже новому складу парламенту, після виборів.

В іншому, гіршому випадку буде спостерігатися конфлікт президента і парламенту.

Слід також зазначити, що, скоріше за все, Зеленський не зможе розпустити Верховну Раду. Але в короткостроковій перспективі він зможе підняти тезу про те, що старі еліти у парламенті не дають президенту нічого робити. В такому разі шанси його партії «Слуга народу» на те, щоб сформувати політичну більшість, можуть зрости.

Ігар Тишкевич, експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього