Підбиваючи підсумки першого закордонного візиту новообраного президента Володимира Зеленського, який відвідав Брюссель, слід почати з того, що хотіли почути європейці від нового українського лідера. І ЄС, і НАТО хотіли почути лише одне: що Україна залишається на європейському і євроатлантичному напрямку, що її позиція залишається незмінною, і що вона намагатиметься бути частиною західної цивілізації.
Президент Зеленський зробив заяви, які в Брюсселі хотіли почути
Чи отримав Захід від України відповідь на це питання? Так. Президент Зеленський зробив заяви, які в Брюсселі хотіли почути.
Що, натомість, хотіла почути Україна від західних партнерів, від ЄС і НАТО? Вона хотіла переконатися, що обидві ці структури продовжуватимуть підтримку України, будуть допомагати їй із проведенням реформ і допомагати протидіяти російській агресії.
Чи почули українські представники такі меседжі від Євросоюзу і НАТО? Так.
Тож можна стверджувати, що обидві сторони здійснили ті політичні кроки, які одна від одної чекала, і вони підтвердили, що курс обох залишається незмінним. Це – важливий політичний аспект першого візиту новообраного президента.
Євросоюз говорить, що буде допомагати Україні, але…
Але є одне «але». Євросоюз говорить, що буде допомагати Україні, але… І далі йде перелік речей, на які ЄС звертає увагу нового українського керівництва і без виконання яких, на превеликий жаль, обіцянки про макроекономічну допомогу залишаться повітрям.
Євросоюз дав українському керівництву чіткий сигнал: допомога – в обмін на реформи. Про це говорять роками. Ми це дуже часто обіцяли, але в силу певних політичних, економічних та особистісних обставин не виконували.
Отже, пропозиція з боку ЄС знову повторена: здійснюйте реформи – ми вас у цьому підтримаємо. Тепер м’яч – на нашому полі: якщо в Україні відбуватимуться реформи – буде підтримка від Заходу, не буде реформ – підтримки на буде.
Власне, такі самі слова ми почули і від місії МВФ, яка приїздила в Україну: будуть конкретні результати реформ – будуть фінансові вливання. Це – нормальна принципова ділова розмова партнерів, які хочуть результатів, а не гасел.
Тож тепер усе переводиться в практичну площину. Захід буде аналізувати здатність України рухатися в цьому напрямку.
Також у політичному сенсі було важливим те, що Зеленський чітко і ясно заявив, що Росія є агресором, а Україна розраховує на те, що тиск з боку Заходу на Росію буде продовжено. Це – принциповий момент. Адже це означає продовження тієї лінії, яку проводив президент Порошенко.
Відтак, була артикульована позиція нового українського керівництва щодо основних напрямків зовнішньої політики України: ЄС, НАТО і Росія. І на ці слова ми отримали позитивні для нас відповіді.
Крім того, слід сказати по кілька слів про окремі епізоди першого зарубіжного візиту Зеленського в якості президента.
По-перше, доволі тепло пройшла зустріч та розмова Володимира Зеленського із президентом Єврокомісії Жаном-Клодом Юнкером. Думаю, тут спрацювали не політичні, а емоційні чинники. Юнкер уже залишає свої високі повноваження, тож, можливо, йому хотілося продемонструвати, що українська тема залишається на порядку денному, і на цьому позначаються не лише політичні моменти, а й взаємини між людьми. У Юнкера були дуже приязні людські стосунки із Порошенком. Можливо, на такій самій ноті він хотів продемонструвати, що і новий президент буде користуватися його особистою увагою і повагою.
По-друге, у Брюсселі відбулася розмова Зеленського із президентом Польщі Анджеєм Дудою. Тональність розмови була прийнятною – примирливою, з обох боків спрямованою на те, щоб вивести українсько-польські відносини зі складної ситуації, в якій вони опинилися. Але підозрюю, що кожна сторона мала на увазі щось своє.
Як знаємо з практики, загальні красиві гасла розбиваються об дуже конкретні практичні речі, на які інша сторона погоджуватися не хоче. Якщо, скажімо, за цими красивими гаслами, що пролунали з вуст Дуди, знову буде пропозиція дозволити робити польській стороні все, що вона хоче, в Україні, але, разом із тим, не поміняти загального підходу до історичних подій з боку Варшави, то всі ці загальні речі нічого не дадуть.
Сучасні політики не можуть змінити історію, вона є такою, якою є. Ми можемо лише спробувати зробити висновки з історичних подій, але не для того, щоб посварити країни, а для того, щоб трагічні події минулого не повторилися в майбутньому. Якщо Україна і Польща будуть виходити з цього, тоді є шанс досягнути того, про що говорили політичні керівники у Брюсселі. Якщо – ні, українсько-польські стосунки знову повернуться на крути своя.
По-третє, за підсумками цього вояжу Зеленського досягнути домовленості про спільні з НАТО навчання в Чорному морі та проведення саміту Україна – ЄС у Києві. Обидві події мають відбутися у липні.
Це – важливі домовленості, які демонструють, що у відносинах між Україною і ЄС та Україною і НАТО є дуже важливі практичні дії, які потрібні обидвом сторонам.
Саміт Україна – ЄС традиційно є аналізом всього того, що було зроблено за попередній період, а це означає, що буде ідентифікація тих напрямків, де, можливо, є якесь гальмування чи проблеми. Це гарний привід ще раз подивитися на проблеми і подумати, як їх подолати. Це хороший форум, який підбиває підсумки та ставить нові задачі.
Що стосується спільних із НАТО навчань у Чорному морі, то всі ми розуміємо значення чорноморського басейну. Враховуючи те, що там зараз витворяє Росія, спільні навчання України і НАТО важливі для того, щоб стабілізувати ситуацію. Тому будь-яка присутність військово-морських сил НАТО є сама по собі позитивною, а ще й спільні навчання свідчать про серйозну підтримку НАТО України.
Тому плани щодо спільних навчань є ознакою того, що, крім політичних правильних гасел, відбувається практична, справді потрібна робота. Це треба вітати.
Зеленський повторив у Брюсселі правильну й потужну фразу, яку кілька днів тому виголосив Порошенко. Але від цього відносини між Україною та ЄС явно не погіршилися
Крім того, після візиту Зеленського до Брюсселю в Україні спалахнув скандал довкола промови президента, якого звинуватили в тому, що частина цього спічу була плагіатом: абзац був «запозичений» із недавньої промови Порошенка.
Треба визнати, що плагіат крокує по планеті. Мені згадалося, як із виступу Мішель Обами були взяті кілька абзаців, які потім у промові повторила нинішня перша леді США Меланія Трамп – це був скандал. Так трапляється…
Зеленський повторив у Брюсселі правильну й потужну фразу, яку кілька днів тому виголосив Порошенко. Але від цього відносини між Україною та ЄС явно не погіршилися. Звісно, було б краще, якби він додав фразу «як сказав мій попередник».
Сумніваюся, що було правильним виносити цю тему на публічне обговорення. Виголошена фраза – потужна, правильна, сильна. Я думаю, що на цьому не варто було акцентувати увагу.
Але, оскільки ця інформація вже обговорюється, то не треба шукати винних. Потрібно створити довкола президента Зеленського потужну робочу групу, яка буде відпрацьовувати всі матеріали, які президент буде використовувати у своїх закордонних візитах чи під час публічних заходів, аби подібна ситуація більше не повторилася.
Мені дуже не сподобалося, що пролунали слова про якусь там «диверсію» з боку співробітників МЗС. Розумієте, МЗС працює не на Порошенка, Зеленського, Петренка чи Сидоренка. МЗС за своїм статусом працює на Україну, на державу. Тому шукати там провокаторів – це абсолютне глупство. І я б дуже не хотів, щоб у нас з’явилася «справа дипломатів» за аналогією зі «справою лікарів». Це було б дуже сумно.
Зазвичай промови президентів готуються по-різному: буває, що проект промови готується в МЗС, буває – що в Інституті стратегічних досліджень, буває – що в РНБО. Інколи промову готує кілька структур. Але зводить усе докупи Адміністрація президента. Для того там є заступник голови АП та його апарат, який все це остаточно аналізує, відшліфовує, перевіряє дані й факти, а потім подає президенту на затвердження.
Можливо, в нинішній перехідний період хтось чогось недогледів. Так може бути. Тому робити з цього проблему зовнішньої політики України не варто, це буде просто непрофесійно.
Отже, перший закордонний візит новообраного президента Володимира Зеленського був успішним. Він мав символічне значення, тому що здійснювався у столицю Європи і ще раз підтвердив, що пріоритети не змінилися. Далі справа за нами – мусимо виконувати те, що пообіцяли.
Володимир Огризко, дипломат, колишній міністр закордонних справ України
