Боротьба між правоохоронними органами має свої плюси для пересічного громадянина, адже на поверхню викидаються гори бруду про політиків та чиновників. Дізнаєшся про потрійний фарт в лотерейних іграх, про квартири, будинки, супердорогі машини при мізерних зарплатах… І в громадян з’являється розуміння масштабів корупції. Тим більше, що результатів боротьби з нею вже більше двадцяти років немає. Тому і не дивно, що люди ненавидять хапуг, які прийшли до влади на крові тих, хто справді хотів іншої країни.  

Найбільший ажіотаж та емоції в сесійній залі викликала інформація про те, що НАБУ, за рішенням судів, отримала дозвіл на прослуховування 17  мобільних телефонів. Але насправді прослуховувала - 114.

Замість того, щоб об’єднуватись для подолання корупційного спрута, влада діє інакше. Цей тиждень у парламенті став показовим висіканням словесними різками новостворених антикорупційних органів. Два дні у Верховній Раді – зоряний час генерального прокурора Юрія Луценка. Не комфортно йому з НАБУ та САП, бо НАБУ «від початку вважало себе окремою структурою, яка створена абсолютно ізольовано». У той же час, «за півтора року, поки я на посаді прокурора, по-моєму, ніхто не чув про війни між ГПУ, СБУ або МВС, хоча, насправді,  у нас дуже багато питань,  ми інколи конфліктуємо між собою, але завжди всередині приймаємо рішення на основі закону».  Воно і не дивно, якщо зважати на те, що всі «старі» правоохоронні структури підкоряються тій же старій – за змістом – владі. Елітам, які і мають зиск зі старих – вічних – корупційних схем по-українськи…

Відео дня

Найбільший ажіотаж та емоції в сесійній залі викликала інформація про те, що НАБУ, за рішенням судів, отримала дозвіл на прослуховування 17  мобільних телефонів. Але насправді прослуховувала - 114. «Хто ці люди? Це охорона президента воюючої країни, це народні депутати, це судді, це інші чиновники», - сказав Луценко.

Якщо не згадувати про юридичну сторону цього питання, бо це питання до фахівців, а взяти суто емоційну, це ж в скількох депутатів завмерло серце і, як у фільмах, за мить згадалися всі телефонні переговори? Хоча «на люди» парламентарі вже який рік кричать про необхідність скасування своєї недоторканості, яка, насправді, робить шлях до прослуховування депутатських телефонів дуже  коротким, цього страху вони Ситнику прощати намірів не мають.

Тому і не дивно, що в Раді з’явився законопроект, яким нові корупційні органи нагло, не криючись, влада намагається прибрати до рук. Авторство «документа» приголомшує. Демонстративно він виходить від керівників двох владних фракцій - «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту». Хто хоч трохи знайомий з парламентською кухнею, знає, що різного штибу узурпаторські законопроекти, найчастіше, реєструються від імені маловідомих депутатів. А тут в бій пішли з відкритим забралом. Зважаючи вже на першу реакцію на це від західних партнерів України, дія напрочуд примітивна. У стилі Януковича зразка зими 2014-го. Але, що називається, діємо, як вміємо.

Того, хто захоче щось накопати на корупціонерів-високопосадовців, можна спокійно зняти.

Жорстка критика влади у цій ситуації доволі очікувана, адже цим законопроектом пропонується передбачити в Регламенті  Верховної Ради норму те, що парламент може висловити недовіру директору Державного бюро розслідувань, заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, директору Національного антикорупційного бюро України, члену Національного агентства з питань запобігання корупції, що має наслідком відставку з посади.

При цьому зазначається, що питання про висловлення недовіри може бути внесене на розгляд Верховної Ради президентом України, Кабінетом міністрів та за пропозицією не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менше 150 народних депутатів. А, проголосувавши простою більшістю (мінімум, 226 голосів), Рада може будь-кого відправити у відставку з вищеназваних посад. Тобто, мова йде про те, що вже не треба ніякого аудитора. Адже того, хто захоче щось накопати на корупціонерів-високопосадовців, можна спокійно зняти.

Крім того, відбулася і розправа над народним депутатом від фракції «Самопоміч» Єгором Соболєвим, що також є однією з ланок наступу на антикорупційні органи. На комітеті Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції, де він є головою, було ухвалено рішення щодо  рекомендації Верховній Раді звільнити його з цієї посади. Звісно, хтось говорить, що знімають  його за підтримку  протестів біля парламенту. Але це лише частина правди. Адже те, що відбувається, - операція по захопленню керівництва комітету, щоб поставити туди  лояльну до влади людину. При всіх недоліках Соболєва, він на своїй посаді намагався провести законопроекти, які мали б допомогти боротися з корупцією. Чи проголосує парламент за це рішення? Скоріше так, ніж ні.

На жаль, події чотирирічної давнини нічого не вчать. Українцям не хочеться революцій. Та невже владі не вистачає клепки зрозуміти, що протестні настрої (зовсім не пов’язані з пригодами Михаїла Саакашвілі) мають місце? Схоже, що жадоба затьмарює розум…

Складається враження, що українська влада сьогодні плює проти антикорупційного вітру. Але ж краплі полетять, в першу чергу, на неї саму.

Надія Пришляк