Написано на прохання УНІАН після нападу на будинок о 23:30 25 липня
В Україні триває війна, і у цій ситуації ми повинні розуміти реалії. А вони такі, що парламент фактично не працює. Кабінет Міністрів, сформований на коаліційній основі, працює не так, як би хотіли, бо Уряд думає про вибори. Єдиним дієвим органом, який працює щодня і щодня бере на себе відповідальність, є місцеве самоврядування, яке забезпечує життєдіяльність міст. Тому, думаю, не є випадковістю, що наносять удар по очільникам міст. Маю на увазі обстріл мого будинку, який ми пережили з сім‘єю, і вбивство мера Кременчука Олега Бабаєва.
Це залякування єдиного інституту в державі, який працює, - органів місцевого самоврядування. Звичайно, багато хто хотів би, щоб місцева влада не працювала, щоб була дестабілізація і паніка. Але з того нічого не вийде.
Сьогодні від місцевої влади дуже багато залежить. Тому передбачаю, що і надалі будуть такі спроби, коли будуть «бити» по містах, по лідерах громадської думки… Не секрет, що багатьом людям ми не даємо можливості вкрасти землю, чи майно. І ми повинні продовжувати добре виконувати свою роботу.
Сподіваюся, що правоохоронні органи гарно спрацюють і належним чином проведуть розслідування. Проте, враховуючи кількість зброї на руках у населення і нинішню ситуацію, віднайти винуватців буде важно. Однак маю надію, що затримають тих, хто це зробив, на 1% відсоток. Якби правоохоронці розкрили цей злочин, був би їм великий респект.
Наразі по справі у Львові працює спільна група СБУ і міліції. Також приїхали фахівці з центрального апарату. Мене поки не інформували про жодні версії. Однак розглядають всі – пов’язані із ситуацією в країні, економічною діяльністю міста, тощо.
Крім того, зараз вирішується питання щодо охорони. Моя дружина Катерина поїхала в село, однак сьогодні, 30 липня, вже повернеться до Львова. А я зараз живу у будинку, який було обстріляно. Вчора повернувся з відрядження з Ужгорода і ночував вдома. В принципі, нормально, хоча трохи неспокійно.
Є постанова суду, яка зобов’язує мене взяти охорону. Однак я думаю, що охорона буде для родини. Бо як забезпечити мою охорону, коли я постійно з людьми, я собі важко уявляю. Можливо, якісь заходи безпеки будуть задіяні, але вони не будуть носити показовий характер.
Я особисто зброї не ношу. Та й усіх львів’ян ми не озброїмо. Тому, насправді, треба працювати інтелектом і убезпечуватися, щоб не було біди. Вважаю, треба дбати про все місто. А моя особиста безпека – це останнє питання. Розумію, що хтось хотів би, аби мене ізолювали. Але нічого з того не вийде. Я, як їздив у відрядження, так і буду їздити, як був з людьми, так і буду. Ворогам ніякої з того користі.
Більш того, львів’яни повинні розуміти – ми будемо максимально організовувати безпеку так, щоб не було біди. Не можна все покладати тільки на правоохоронців, бо дуже велика частина з них сьогодні перебуває у зоні АТО. Тому, вважаю доречним пропонувати відновити у Львові громадське патрулювання.
Такий досвід у Львові ми вже мали у лютому, коли пережили «Ніч Гніву». Ми організували і підняли усю громаду, місто взяло на себе двотижневе патрулювання. І зараз будемо знову ініціювати цей процес. В четвер, 31 липня, на сесії міської ради, маю намір звертатись з відповідною пропозицією до громади Львова, щоб рівень безпеки у місті був надзвичайно високий і безпека була на нашій відповідальності. Це наші міста, це наша країна, і ніхто замість нас нашої роботи не зробить…
В Україні – війна. Війна нового типу: не така, коли одна країна з іншою воює відкрито. Бо війна з Росією – це війна проти тероризму. В цій ситуації ми дуже часто очікуємо, що хтось нам має допомогти: Захід, Америка... Однак наша сила – у нас самих. Сьогодні важливо переймати досвід тих країн, які живуть в схожих умовах, наприклад, Ізраїлю. Якщо ми не будемо сильними, то ми будемо нікому не потрібними. А, якщо ми будемо сильними, якщо ми будемо перемагати, то весь світ буде нам допомагати.
Андрій Садовий, міський голова Львова
