Президенту України Володимиру Зеленському, вирушаючи на зустріч зі своїм американським колегою Джозефом Байденом, слід готуватися до нелегкої розмови. США будуть дотискати Зеленського з цілого ряду питань, вимагаючи від нього проведення тих реформ та здійснення тих дій, на які розраховує Вашингтон.
На зустрічі Зеленського і Байдена будуть підняті наступні теми.
По-перше, деолігархізація. Антиолігархічний пакет законів, прийнятий в Україні, швидше за все, отримає підтримку США, і створення інституційної бази деолігархізації американці будуть лише вітати. Але, очевидно, зажадають більш жорстких дій щодо олігархів, зокрема, можуть побажати, щоб окремі їх представники були віддані під суд. Зеленський аж ніяк не горить бажанням це робити: деолігархізація деолігархізацією, але йти в штикову атаку на український олігархічний кооператив мало кому хочеться – попередні президенти можуть розповісти, чим це закінчується.
Звільнення Коболєва навряд чи знайшло підтримку з боку США
Враховуючи, що США починають «хрестовий похід» проти глобальної корупції, тема боротьби з корупцією в Україні буде пов'язана з деолігархізацією та наглядовими радами. Очевидно, що звільнення Коболєва (що я вважаю абсолютно правильною дією, оскільки він вже почав вважати «Нафтогаз» своєю приватною лавкою) навряд чи знайшло підтримку з боку США. Однак і подавати реакцію США на це звільнення в тому ключі, як це зробило видання Axios, не варто. Цілком очевидно, що гучна публікація в цьому виданні була «джинсою». Адже якою б не була фігура Коболєва, вона не може бути фактором міждержавних відносин.
Тим не менш, питання ролі менеджменту в ключових компаніях та галузях буде підійматися, в тому числі буде обговорюватися і кадрова політика української влади.
По-друге, судова реформа в Україні. Судячи з усього, в американців є амбіції взяти під контроль судову гілку влади в Україні, а тому, природно, вони будуть вимагати її реформування.
По-третє, неодмінно будуть порушені питання Донбасу.
Важливо, щоб у Зеленського залишився такий же гарний настрій після зустрічі з Байденим, як і після телефонного дзвінка з ним
По-четверте, питання енергобезпеки. Байден вже говорить про Північний потік-2 як про доконаний факт, тому очікувати блокування будівництва цього газопроводу Сполученими Штатами не варто. Байден не жертвуватиме американо-німецькими відносинами заради України. А ось допомогти з тим, щоб у нас залишився такий обсяг транзиту, який дозволить забезпечити незбитковість ГТС, американський президент може. Це і є той максимум, на який ми сьогодні можемо розраховувати.
Так що важливо, щоб у Зеленського залишився такий же гарний настрій після зустрічі з Байденим, як і після телефонного дзвінка з ним.
Слід згадати й про труднощі перекладу, що виникли під час телефонної розмови американського та українського лідерів. Очевидно, у нас порахували, що раз Байден підтримує євроатлантичні устремління України, то він автоматично повинен підтримувати їх більш конкретно, в тому числі і ПДЧ, але це виявилося не так.
Проблему, що виникла через труднощі перекладу, швидко виправили. Але ця ситуація наочно показала, що загальні запевнення Штатів у підтримці України та «відкритих дверях» спотикаються на рівні конкретних дій.
Враховуючи, що американський президент запевнив Україну, що США будуть захищати її територіальну цілісність, я думаю, що Україна все-таки не стане предметом торгу
Що стосується теми Донбасу, то існує великий ризик (і такий сценарій не можна скидати з рахунків), що Україну на зустрічі Байдена та Зеленського просто поставлять перед фактом домовленостей Байдена і Путіна, враховуючи, що їхня зустріч буде першою. Однак, враховуючи, що американський президент запевнив Україну, що США будуть захищати її територіальну цілісність, я думаю, що Україна все-таки не стане предметом торгу. У США є куди більш важливі питання, ніж Україна – не допустити стратегічного альянсу Росії та Китаю.
Однак знову може виникнути тема виконання Мінських угод. Нуланд у 2015 році вже виступала за одностороннє виконання Україною цих угод, це було якраз в той період, коли Байден був віце-президентом США, а відносинами з Україною опікувалися якраз люди з його команди. Можливо, на зустрічі Путін-Байден виникнуть нові нюанси по «Мінську», про які Зеленського проінформують. Але все-таки, схоже, що розмова «про Україну без України» не відбудеться.
Чи зможе Україна відмовитися, якщо Вашингтон спробує нав'язати неприйнятне для неї рішення щодо Донбасу? Згадайте спробу внести до Конституції України зміни Про статус Донбасу - вона закінчилася вибухами гранат під Верховною Радою. Після цього процес якось загальмувався та зупинився. Порошенко, не бажаючи більше загострювати внутрішньополітичну ситуацію, не пішов далі.
Це - дуже наочний урок для нинішньої влади, щоб, окресливши голову, не кидатися виконувати все те, що рекомендують робити партнери з Вашингтона.
У Мінську переговорів більше не буде - доведеться шукати нове місце
У будь-якому випадку, зараз питання, пов'язані з Донбасом і Мінськими домовленостями, виглядають найбільш проблемними. Адже зрозуміло, що в Мінську переговорів більше не буде – доведеться шукати нове місце. Чи буде це Анкара, Кишинів або Астана – можна гадати. Але все це рухає переговори в бік заморожування ситуації.
Форсувати події та робити якісь активні дії Зеленський не буде - він найбільше зацікавлений, щоб до переговорів у Женеві зберігався статус-кво. Але і допустити політичного дефолту з питання миру Зеленський теж не може. Відповідно, він не може і просто відмовитися від «Мінська», оскільки це буде виглядати як дефолт. Тому, швидше за все, нас чекає заморожування ситуації та збереження нинішнього статус-кво.
Також навряд чи Україна може розраховувати на приїзд Байдена до Києва в серпні. Судячи з того, що зустріч американського та українського президентів буде в липні, значить, Байден не приїде ні на 30-річчя української незалежності, ні на Кримську платформу. Якщо розмова Зеленського та Байдена у Вашингтоні буде успішною, ми можемо розраховувати на присутність Камали Харріс, якщо ні – швидше за все, буде Блінкен.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру«Третій сектор»
