Останнім часом в Кремлі фонтанують заявами, які, умовно, можна поєднати єдиною думкою: "Україна ось-ось на Росію нападе".
Зокрема, президент РФ Володимир Путін сказав, що вступ України до НАТО створить загрозу воєнного конфлікту через Крим: "Уявімо, що Україна є членом НАТО, напхана зброєю, стоять сучасні ударні системи, як у Польщі та Румунії, - і починає операцію в Криму (зараз не говорю навіть про Донбас). Уявімо, що Україна - країна НАТО і починає ці військові операції. Нам що, воювати з блоком НАТО? Хоч хтось про це хоч щось подумав? Схоже, що ні".
Буквально за кілька днів після цього його прес-секретар Дмитро Пєсков повторив, що Київ може зважитися на агресію, щоб "зазіхнути" на окупований росіянами український Крим: "Україна вважає можливим напад на Росію для того, щоб, наприклад, зазіхнути на "російський регіон" Крим…".
Ці заяви - не більше, ніж провокація, елемент інформаційної війни
Ми всі розуміємо, що ці заяви - не більше, ніж провокація, елемент інформаційної війни. Це, якщо ми говоримо про міжнародний вимір. Якщо говорити про вимір український, то, безперечно, кримський напрямок може стати одним із базових, звідки російські війська можуть вести бойові дії. Але я не говорив би, що це може стати єдиним напрямком чи це може стати основним та головним напрямком. Основними, думаю, будуть зовсім інші напрямки. Наприклад, харківський чи сумський чи, можливо, одеський. Адже росіяни чудово розуміють, що на кримському, херсонському напрямку і напрямках Донецька та Луганська вони можуть зазнати величезних втрат.
Також варто зазначити, що такі заяви з Кремля лунають не лише для міжнародної спільноти. Вони лунають для внутрішнього користування, для того, щоб росіянам постійно навіювати, нав'язувати думку про українську агресивність, про те, що Україна здатна вести бойові дії.
Звісно, логіки тут ніякої, адже, якщо порівняти Україну й РФ, і за розмірами (територій, населення, ВВП), і стосовно армії, то зрозуміло, що ми "не подужаємо" Російську Федерацію. Однак ми вже бачили, як Росія вела війну проти Грузії, яка ще менша за Україну. Тоді з Кремля теж лунало, що Грузія може на РФ напасти. То чому б таку війну не вести проти України?
Тобто, повторюсь, оці всі заяви – підготовка громадської думки. Насамперед російської.
Чи може Україна використати ці заяви на свою користь? Безперечно! Варто на увесь світ (і для західного, і для російського споживача) говорити, що Путін сам накручує ситуацію, що Путін сам хоче війни. Наприклад, аналогії з Гітлером, якого, свого часу, багато німців теж підтримували, бо вважали його дії справедливими, як зараз з Путіним роблять росіяни, зрозумілі і на Заході, і на Сході.
А взагалі заявами про те, що доведеться воювати з НАТО за Крим, Володимир Путін переграє сам себе.
Чи може Україна використати ці заяви на свою користь? Безперечно!
По-перше, він заявляє, що все-таки питання Криму не знято з порядку денного. Це йде в розріз з постійним намаганням довести, що Крим – невіддільна частина РФ, і, мовляв, питання закрите. Виходить, що росіяни все ще не вважають Крим повноцінно своєю територією, тому існує ймовірність – в принципі, виходячи з цих російських заяв, - що ця територія повернеться до України.
По-друге, Путін гучно натякає своїм громадянам, що готовий покласти їхні життя задля якихось своїх амбіцій, а ніяк не для захисту їхніх інтересів.
По-третє, усе це – логіка злочинця. Спочатку він скоїв злочин, а тепер намагається перекласти на жертву вину за скоєння цього злочину. Путін грає саме в таку гру - хоче, щоб увесь світ вважав жертву злочинцем. Він розповідає, що може стати жертвою, хоча з самого початку був злочинцем – захопив Крим і несе загрозу міжнародній безпеці.
Богдан Петренко, перший заступник керівника Українського інституту дослідження екстремізму
