У Нідерландах на парламентських виборах перемогла права популістська партія Герта Вілдерса. І такі результати – показник глибокої кризи Євросоюзу.

Якщо раніше високі показники у популістів й радикалів були притаманні центральній та східній Європі, то зараз ми бачимо відродження популістичних партій та популістичних рухів (не тільки крайньоправих, але і крайньолівих) у західній Європі. Ці вибори показали, що можлива перемога таких сил просто в осерді Європейського союзу. Причому це не просто перемога, а перемога під абсолютно чіткими антиєвропейськими гаслами.

Це метастази загальноєвропейської політичної кризи, яка дозволить таким популістам у все нових державах здобувати перемогу

Відео дня

Зростання популярності у Німеччині партії "Альтернатива для Німеччини" (популістична партія яка, зокрема у судовому порядку, оскаржувала постачання офіційним Берліном зброї для України, - УНІАН), а також партії Сари Ванегкехт, яка позиціонується в якості конкурента "Альтернативи"… Або перемога на виборах партії колишнього прем’єра Словаччини Роберта Фіцо, який лобіював призначення міністром довкілля Рудольфа Гуляка, що виступає за вихід Словаччини з ЄС…  Це метастази загальноєвропейської політичної кризи, яка дозволить таким популістам у все нових державах здобувати перемогу.

Річ у тім, що в той момент, коли у світі, майже на кожному континенті є великі конфлікти, коли ми досі знаходимося у ситуації гіперінфляції, яка може перейти в стагфляцію (стан економіки, який передбачає її падіння разом зі зростанням цін, - УНІАН), коли ми тільки почали відходити від коронавірусу, коли народ природньо злий і незадоволений, з’являються люди з дуже палкими, але при цьому примітивними гаслами. Вони кажуть: "Ми знаємо, хто винен, і ми це все змінимо!".

І, на жаль, в кожній демократії може знайтися вагома частина населення, яка підтримає такі ідеї. Людям набридли кризи, вони хочуть їх вирішити просто, а популісти їм такий шлях пропонують.

Що таке взагалі популізм? Він передбачає прості рішення для складних питань. Але для популіста важливі кілька речей. Йому потрібен хтось, кого можна звинуватити в проблемі, йому потрібен ворог, з яким він буде боротися, і йому потрібна криза, яку він має подолати. І зараз це все зійшлося.

Просто європейці не очікували, що подібними наративами можна отримати достатньо велику підтримку

Наприклад, Європейські інституції завжди і повсякчас обіцяли, що вони збережуть стабільність, збережуть нормальний рівень доходів для своїх громадян, а тут, виявляється, вони не спроможні з цим впоратися, бо проблема глобальна. Тому зараз – той момент, коли в кожній європейській демократії з’являється свій умовний Орбан, Фіцо чи "Альтернатива для Німеччини", які точно "знають", хто винен та що робити.

У політичній історії так було завжди. Просто європейці не очікували, що подібними наративами можна отримати достатньо велику підтримку, і взагалі перемогу в найбільш демократичних та відкритих європейських суспільствах.

Які наслідки всього цього для України? Після перемоги правих популістів у Нідерландах, мені здається, що у грудні, коли ЄС буде визначатися про початок перемовин про вступ України, в нас може з’явитися ще одна країна, з якою доведеться торгуватися, яка буде щось від нас вимагати, або навіть спробує заблокувати початок перемовин. Це - найбільша проблема яку я зараз бачу.

Повністю закрити всі фонди та відмовитися від допомоги зброєю Україні Європа зараз не зможе

Тобто, ключовий наслідок, який буде за будь-якого сценарію, - це те, що тепер будь-яка допомога Україні, будь-яке питання підтримки України (чи то збройова, чи економічна підтримка) буде проходити через набагато більші перепони. Тобто тепер нам потрібно буде набагато більше старатися, аби нагадувати європейцям, переконувати, показувати їм, що станеться, якщо ця допомога припиниться. Отже, буде набагато більше дипломатичної роботи.

За негативного сценарію ми будемо мати не просто затримки, а скасування частини цієї допомоги. Однак повністю закрити всі фонди та відмовитися від допомоги зброєю Україні Європа зараз не зможе.

Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"