Канцлер Німеччини Ангела Меркель відвідає з візитом Київ та зустрінеться з українським президентом Володимиром Зеленським уже 22 серпня, напередодні Кримської платформи та святкування Дня незалежності України. І, можливо, це не останній візит Меркель в Україну, тому що вибори у Німеччині відбудуться у вересні, а для формування кабінету буде потрібно кілька місяців, тому коаліційні переговори в Німеччині завершаться не раніше грудня, а то й січня. Тож цілком імовірно, що візити Ангели Меркель ще будуть.
Що ж до теперішнього приїзду Меркель в Україну, то нам треба остерігатися тиску з боку німецького канцлера з приводу двох питань – Північного потоку-2 і Донбасу. Її візит до Путіна напередодні розмови з Зеленським є не випадковістю, а логічним продовженням того, про що вона говорила з Байденом у Вашингтоні. Скоріше за все, Байден поставив перед Меркель конкретні вимоги: що має робити Путін для того, щоб ПП-2 запрацював і щоб США не вводили санкцій відносно його завершення та введення в експлуатацію.
Якщо Зеленський проявить державницький підхід, і якщо ті речі, про які йдеться, будуть іти врозріз із нашими національними інтересами, він зможе не пристати на пропозиції
Тому, скоріше за все, Меркель повезла до Москви певні пропозиції чи умови (їх по-різному можна назвати) американців відносно того, як Північний потік-2, на думку американців, може функціонувати, щоб не завдавати шкоди ні центральноєвропейським країнам, які входять до ЄС, ні Україні. Це – головний намір і головна мета її поїздки до Росії.
Потім, послухавши Путіна і зрозумівши можливості для свого маневру, Меркель, безумовно, поділиться своїми думками з Зеленським. Але, думаю, вона наполягатиме на тому, щоб ті умови, про які, власне, вона домовлятиметься з Путіним, були прийняті.
І саме тут є застереження для української сторони – не все нам потрібно приймати просто так, на ура, тільки тому, що це комусь вигідно чи подобається.
Але для цього українській стороні треба бути добре підготованою та розумітися на проблемі. Сподіваюся, що радники Зеленського і всі ті, хто долучені до цього процесу, свою роботу зроблять.
Меркель вирішила не робити політичного акценту на те, що і християнські демократи, і соціал-демократи разом святкують 30-ліття відновлення української незалежності. А, можливо, вона просто поспішає до від’їзду Зеленського до США
Адже у Зеленського буде можливість не погодитися на всі ті пропозиції, які сформують Меркель із Путіним. Якщо Зеленський проявить державницький підхід, і якщо ті речі, про які йдеться, будуть іти врозріз із нашими національними інтересами, він зможе не пристати на пропозиції. У будь-якому випадку, у президента України є такий аргумент як український парламент, який захоче розібратися в деталях, а вже потім сформує свою позицію.
Якщо ж гору візьмуть якісь інші моменти, тоді все можливо...
Також питання – чому Меркель збирається відвідати Київ напередодні Кримської платформи, проте ні на саму платформу, ні на урочистості з приводу Дня незалежності України не лишається.
Втім, Німеччина на Кримській платформі буде представлена міністром закордонних справ, а це також високий політичний рівень, тому ми тут не можемо висувати якісь претензії до німецької сторони, бо рівень цілком достатній. Головне, що будь-який рівень, навіть посла, означає, що дана країна є співзасновником цієї платформи, тому це нормально. Чому Меркель особисто не залишиться на Кримську платформу – це питання до неї. Можливо, через графік. Можливо, з міркувань, що присутність міністра і канцлера – це забагато, адже вони належать до різних політичних сил, а зараз іде передвиборча кампанія, і, скоріше за все, Меркель вирішила не робити політичного акценту на те, що і християнські демократи, і соціал-демократи разом святкують 30-ліття відновлення української незалежності. А, можливо, вона просто поспішає до від’їзду Зеленського до США, щоб він був поінформований про її "човникову дипломатію" і розповідав Байдену про певні результати. Тут можна лише спекулювати, але наші ЗМІ могли б поставити пані Меркель пряме запитання про те, чому вона не лишається.
Володимир Огризко, керівник Центру досліджень Росії, дипломат, екс-міністр закордонних справ України
