Попри те, що ця тема зараз багато обговорюється, цього року в Україні вибори проводитися не будуть. Та й взагалі ідея організації виборчого процесу в умовах воєнного стану має більше противників, ніж прихильників. Але варто пам’ятати, що й після закінчення війни проведення виборів буде проблематичним – ми зіткнемося з низкою серйозних викликів і перешкод. Зруйновані приміщення і канали зв’язку, мільйони біженців та внутрішньо переміщених осіб, бюджетний дефіцит, спроби російських інформатак… Це – далеко не повний перелік.
Усе це має стати приводом для повного перегляду філософії виборів та методів їх проведення. Чинне виборче законодавство занадто переобтяжене деталізацією процедур, але при цьому не враховує сучасний стан розвитку суспільства та цифрових технологій. Цілі блоки закону про вибори просто переносилися із кожного попереднього закону в новий, при цьому, ускладнювалися їх елементи. Але багато положень в сучасному світі виглядають морально і фізично застарілими, непотрібними. Схожу проблему мають і західні електоральні системи. Інститут проведення виборів є консервативним, і в західних демократіях науковці та практики також часто є консерваторами, які віддають перевагу збереженню працюючої моделі, щоб не дражнити виборців ризиками інновацій.
В Україні суспільство критично ставиться до виборів та їх результатів в цілому, а переможців звикло звинувачувати в корупції та непрофесіоналізмі, перекладаючи провину за всі глобальні та особистісні проблеми на владу. Еволюція виборчих процедур в Україні йшла шляхом посилення взаємного контролю політичних партій, що привело до надмірної бюрократизації на шкоду змагальності ідей та особистостей. Війна може стати поштовхом для перегляду багатьох процесів організації та проведення виборів.
Чинне виборче законодавство занадто переобтяжене деталізацією процедур
Головними завданнями волевиявлення мають стати забезпечення конкуренції політичних програм та надання можливості виборцям зробити вільний усвідомлений вибір. У перших пострадянських виборах кандидати та виборці розглядалися як безпорадні істоти, яким держава мала забезпечити можливість для комкомунікації. Звідси з’явилися норми про організацію зустрічей з виборцями у трудових колективах, публікацію інформації про кандидатів у державних/комунальних ЗМІ, друк плакатів із біографіями кандидатів та обклеєння цими плакатами стін коридору перед виборчою дільницею. Може, настав час визнати, що ці шпалери вже ніхто не читає, а кандидати комунікують з виборцями через соцмережі?
Завданням організаторів виборів має залишитися, власне, підготовка до голосування й забезпечення його проведення. Питання агітаційної кампанії – це відповідальність суб’єктів виборчого процесу та ЗМІ. Держава має розробити лише регулятивні рамки для агітаційної кампанії. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення – правила роботи аудіовізуальних ЗМІ. А щодо соцмереж, блогерів, незареєстрованих онлайн-видань може допомогти лише самоорганізація і формування етичних декларацій. СБУ має розробити критерії оцінки діяльності кандидатів і партій щодо загроз національній безпеці чи просуванню наративів держави-агресора. А спори щодо компромату і образ вирішує суд.
Держава має розробити лише регулятивні рамки для агітаційної кампанії
Зовнішню рекламу взагалі пора обмежити. Витрачання коштів на коштовні носії виглядатиме занадто дивно в умовах браку коштів на соціальні статті. В деяких європейських країнах є обмеження по розміру зовнішньої реклами: наприклад, до одного квадратного метра. Взагалі, глобальне завдання для рекламної рамки – стимулювати кандидатів комунікувати про зміст своїх пропозицій, а не конкурувати у креативі щодо кольору логотипа та емоції меседжа.
Триста партій у реєстрі Мін'юсту і п’ятдесят партій у виборчому бюлетені – це не політичний плюралізм, це обман населення і технологія роботи з недосконалим законодавством. З року в рік до складу виборчих комісій включають одних і тих самих людей, які представляють різні партії. "Диванні партії" проводять аукціони квот і розвивають політичну корупцію. Чому ми знову хочемо виділити квоти у комісіях для партії, яка існує у вигляді печатки й свідоцтва?
Збір підписів на паперових підписних листах був скасований на одному з етапів виборчої реформи як повна профанація демонстрації підтримки кандидатів. Зараз переважна більшість громадян України використовує електронні цифрові підписи, хоча б як BankID. А якщо умовою реєстрації партії на парламентських виборах поставити збір 200 тисяч електронних підписів виборців, з урахуванням регіонального представництва? Можливо, тоді в бюлетені у нас буде не більше десяти партій, і кожна вже на етапі збору підписів сформує своє електоральне ядро? І саме ці партії будуть подавати кандидатів у виборчі комісії, з переліку підписантів.
Зовнішню рекламу взагалі пора обмежити
Написана кривим почерком автобіографія кандидата, а також заява про балотування – це, мабуть, також технології минулого століття. І в принципі весь пакет документів на кандидатів може подаватися онлайн, з використанням цифрового підпису.
Державний реєстр виборців не оновлюється з початку повномасштабної війни. Технічні можливості для уточнення своїх даних онлайн існують, і напередодні виборів переважну частину роботи з оновлення реєстру потрібно перевести в онлайн, але можливість для особистого звернення в органи ведення реєстру потрібно залишити.
Власне, процес голосування в день виборів поки що залишається офлайн, перш за все, через недовіру до "чорного ящика" і комплекс "транзитного сервера". Навіть для виборців за кордоном запроваджувати онлайн-голосування можна лише у разі досягнення консенсусу з суспільством. Хоча без електронного чи поштового голосування мільйони виборців просто втратять право голосу. Наприклад, на дільницях у диппредставництвах у 2019 році проголосували 50 тисяч виборців. Це і є реальна пропускна здатність. На турецьких виборах висока явка за кордоном забезпечується тим, що процес голосування триває два тижні, а також відкриттям додаткових дільниць у прикордонних пунктах і аеропортах.
Державний реєстр виборців не оновлюється з початку повномасштабної війни
А от передачу даних з дільниці до ЦВК можна цифрувати, щоб вночі кавалькада машин з членами комісій і спостерігачами не везла папери з мокрими печатками в ОВК, та не спала в довгій черзі на здачу документації. Персональні цифрові підписи членів комісії покажуть і час відправки, і час прийому, і будь-які уточнення та виправлення.
Взагалі, всі процеси повинні бути орієнтовані на розв’язання тих викликів і проблем, які ми прогнозуємо для найближчих виборів. Пора переглянути застарілі, надмірні процедури, по можливості їх спростити та цифрувати. Західні експерти з задоволенням включаться в такий експеримент. Адже, в разі успіху, його елементи можуть бути застосовані і в інших країнах.
Ігор Попов, президент аналітичного центру "Політика", експерт "Українського інституту майбутнього"
