Ми не є лікарями, щоб говорити про чергове загострення чи погіршення психологічного здоров’я божевільного російського диктатора, проте останні його заяви свідчать, що він все частіше повторює власні пропагандистські методички. І, ймовірно, вірить у них.
Так, президент РФ Володимир Путін заявив, що війна з Україною затягнеться надовго, а загроза початку ядерної війни зростає. Тобто з загроз ядерного удару вони усе це починали, потім розповсюджували маячню про "брудну бомбу" в Україні, але, коли усі їх дії та погрози не спрацювали, довелося повертатися на початок та йти по новому колу. Чому? Бо тема "сильної ядерної держави" знаходить відгук.
Очевидно, що РФ намагається використовувати будь-які можливості для того, щоб тиснути на Україну. А залякування наших партнерів "ядеркою" – той самий тиск. Мета Путіна – будь-яким чином провести якісь перемовини. Росії зараз дуже потрібна пауза, щоб відновити сили, перегрупувати війська тощо.
Крім того, "ядерна тема" – одна з улюблених для населення РФ. Путін продовжує підживлювати впевненість росіян, що Росія веде війну з Заходом. Втім, перекидаючи відповідальність за негаразди на полі бою на сильного зовнішнього ворога, російський диктатор також натякає росіянам, що треба мобілізуватися.
Російський імперський угар потрібно хоч чимось підживлювати й підгодовувати
Потребу розповісти росіянам про якісь досягнення "спецоперації" Путін закрив раптовою заявою, що Азовське море перетворилось на "внутрішнє море Росії". Простими словами: коли немає здобутків у просуванні на суші, треба розповідати про захоплення морів. Це можна пояснити хіба тим, що російський імперський угар потрібно хоч чимось підживлювати й підгодовувати. Та на фоні втрати навіть Херсона – того єдиного великого міста, яке армія РФ окупувала в перші дні вторгнення в Україну у лютому, всі ці історії з вуст Путіна просто смішні.
Так само смішною є казка про те, що деякі партнерів України, нібито, мріють про захоплення… західних регіонів України. Однак пропагандистську вигадку про те, що "поляки не такі вже й друзі українцям", Кремль використовував багато років. Намагатись зараз такими заявами шукати слабкі місця в Україні, щоб розбити єдність українців з партнерами, щонайменше смішно. Важко зрозуміти, чому у РФ ще сподіваються, що хтось повірить у таку байку.
Але усі ці тези свідчать про повне нерозуміння внутрішнього контексту України. Нерозуміння, наскільки українці вдячні партнерам за підтримку та допомогу.
Хоча складається враження, що ми не почули від російського диктатора нічого нового, останні його заяви – хороший сигнал для України. Адже вони означають, що росіяни – у програшному становищі.
В Росії чудово розуміють катастрофічність ситуації на полі бою.
РФ вже не може здійснювати такі масові ракетні атаки, як раніше
Взимку російська армія зустрінеться з вкрай важкими обставинами. Вже ні для кого не секрет, що логістичні можливості росіян після ударів ЗСУ дуже обмежені.
Крім того, днями ми бачили, що РФ вже не може здійснювати такі масові ракетні атаки, як раніше. Ба більше, під час попередніх атак їм вже навіть доводилось брати ракети з ядерного арсеналу та вести ними обстріл України, знявши ядерні боєголовки. Це зокрема свідчить про проблеми Росії з недоторканим запасом ракет.
Тим часом Україна чекає на наступне засідання "Рамштайну". Ми маємо заяву від наших партнерів про прагнення збільшити постачання нам зброї, щоб ЗСУ мали наступальний потенціал. І багато іншого. Реальність в тому, що Збройним силам України сьогодні допомагає фактично весь світ. Кремлю ж нічого не залишається, окрім повторення тез зі старих методичок.
…До речі, Путін нарешті сказав не "спецоперація", а війна. Проте навряд він змінив свій підхід настільки, щоб називати речі своїми іменами, мова про обмовку. Водночас така обмовка вказує, що колись будь-яка пропаганда дає тріщину.
Ігор Петренко, політолог, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна"
