Смерть Катерини Гандзюк не дарма викликала суспільне обурення. З одного боку, історія замаху на убивство активістки була максимально розкрученою і використаною певними політичними партіями у своїх інтересах. Але, з іншого боку, на її місці міг опинитися будь-який інший громадський активіст.
Звісно, громадські активісти – публічні люди і здійснюють діяльність, яка несе ризики для їх особистої безпеки. Втім, історія Катерини Гандзюк, те, як відбувалося розслідування нападу на неї, як взагалі відбуваються розслідування відносно інших громадських активістів в Одесі, Херсоні, Дніпрі, Кривому Розі, свідчить, що поліція свідомо не доводить справи до логічного завершення. Ба більше, якщо мова йде про нетяжкі або легкі пошкодження у активістів, то поліція взагалі не розслідує ці справи. До того ж, у випадку з Гандзюк, поліція не реагувала, розслідування було не прозоре, тому не дає якихось результатів. А інколи поліція і зовсім покриває тих, хто здійснює напади на активістів.
У справі Гандзюк досі не названі замовники, але, зважаючи, що вже починають називати їх можливі прізвища, то можна передбачити, що це, до певної міри, буде розслідувано і замовники та виконавці будуть покарані. Втім, не всі громадські активісти можуть звернути на себе стільки уваги одразу.
Має відбутися заміна керівного складу поліції у Херсоні, а розслідування вестися публічно, з поясненнями того, чому воно раніше свідомо велося по псевдонапрямках і справжні замовники злочину покривалися
Все це, звичайно, призводить до того, що люди вчиняють самосуд. Якщо немає реальних «посадок», то люди вдаються до суду Лінча. А наразі поліція зробила усе для того, аби це призвело до вибуху.
Я не думаю, що втрата монополії на насильство для держави є адекватною відповіддю на загрозу. Тому тут потрібне системне рішення.
Як на мене, має відбутися заміна керівного складу поліції у Херсоні, а розслідування вестися публічно, з поясненнями того, чому воно раніше свідомо велося по псевдонапрямках і справжні замовники злочину покривалися. МВС у цій ситуації має не прикриватися честю мундиру, а провести чистку своїх рядів. Якщо це буде зроблено, то лише тоді у суспільства може з’явитися довіра.
Втім, сказати про те, що зараз поліція знаходиться і тій самій ситуації, яка склалася у Врадіївці за часів Януковича – неправильно. Адже зараз негативне ставлення хоч і існує до системи МВС в цілому, але саме до поліції більш лояльне – їх не сприймають як ворога апріорі, як це було при минулому режимі. Таким чином, можна констатувати, що червона лінія тут ще не перейдена. Але якщо поліція нічого не робитиме і далі, то, врешті-решт, це може статися.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
