Підпишіться на нас в Google
Близько 74 тисяч років тому на території сучасної Індонезії сталося одне з наймасштабніших в історії Землі вулканічних вивержень. Тоді на острові Суматра вулкан Тоба вибухнув із силою, що більш ніж у 10 тисяч разів перевищувала виверження вулкана Сент-Геленс у США у 1980 році. Протягом десятиліть науковці вважали, що ця катастрофа могла поставити людство на межу вимирання, однак нові археологічні дані свідчать: ранні люди все ж вижили і навіть змогли адаптуватися до надзвичайно важких умов, пише Indian Defence Review.
Зазначається, що під час виверження Тоба у стратосферу потрапило приблизно 2800 кубічних кілометрів попелу. На думку вчених, це могло спричинити багаторічне затемнення атмосфери та різке глобальне похолодання, відоме як "вулканічна зима". Якраз на цьому ґрунтувалася "гіпотеза катастрофи Тоба", згідно з якою після виверження чисельність людей на планеті могла скоротитися до менш ніж 10 тисяч осіб.
Як пише видання, на користь цієї версії певний час свідчили й генетичні дослідження. У ДНК сучасних людей науковці виявили ознаки так званого "генетичного пляшкового горлечка", тобто різке скорочення генетичного різноманіття, яке могло бути наслідком глобальної катастрофи. Водночас точні причини та час цієї події досі залишаються предметом дискусій.
Щоб перевірити гіпотезу, дослідники почали вивчати археологічні пам’ятки, де могли жити люди до і після виверження. Для цього вони аналізували тефру - вулканічні частинки, які залишаються в осадових породах після великих вибухів. Особливу увагу при цьому приділяли криптотефрі - мікроскопічним скляним частинкам, які мають унікальний хімічний склад і дозволяють точно встановити зв’язок із конкретним виверженням.
Одне з ключових досліджень, опубліковане у журналі Nature у 2018 році, стосувалося археологічних пам’яток, знайдених на південному узбережжі Південної Африки. Вчені виявили там сліди криптотефри Тоба, але не помітили жодних ознак того, що люди покинули ці місця після катастрофи. Навпаки - археологи зафіксували безперервне проживання людей до, під час і після виверження. Більше того, у деяких місцях навіть простежувалося зростання технологічної активності, зокрема розвиток ранніх мікролітичних кам’яних знарядь.
Інше дослідження, опубліковане у Nature у 2024 році, стосувалося археологічної пам’ятки Шінфа-Метема 1 на території сучасної Ефіопії. Там науковці також виявили сліди виверження Тоба разом із доказами активного використання річкових ресурсів. Аналіз зубів викопних тварин показав, що люди жили у цих місцях в умовах сильної посухи. Ймовірно, вони пересувалися вздовж сезонних річок та виловлювали рибу у водоймах, які поступово міліли.
Крім того, археологи знайшли кам’яні наконечники, які можуть бути одними з найдавніших свідчень використання луків та стріл. На думку дослідників, це свідчить про високий рівень адаптивності та здатність людей планувати своє виживання навіть у вкрай складних умовах.
Науковці наголосили, що нові відкриття не повністю спростовують гіпотезу катастрофи Тоба. Райони поблизу самого вулкана, ймовірно, справді зазнали катастрофічних наслідків. Проте дані з Африки та частини Азії показують, що реакція людства на цю подію була неоднорідною. Деякі групи людей змогли вижити завдяки доступу до природних ресурсів, гнучкості поведінки та здатності швидко пристосовуватися до змін середовища.
Дослідники також припустили, що саме вміння використовувати сезонні річки та водні ресурси могло згодом допомогти людям розселитися за межі Африки. У дослідженні такі маршрути навіть називають "блакитними магістралями", які відкрили шлях до нових територій.
Раніше УНІАН писав, що вибух вулкана Тонга у 2022 році спричинив аномальне охолодження стратосфери замість очікуваного нагрівання. Причиною стала рекордна кількість водяної пари, викинутої в атмосферу через особливу глибину розташування вулкана. Науковці пояснили, що вода почала відводити тепло в космос, через що температура в окремих шарах атмосфери знизилася на 0,5–1 градус. Дослідники також зазначили, що наслідки виверження відчуватимуться ще кілька років, оскільки надлишок вологи в стратосфері може впливати на атмосферні процеси до кінця 2020-х років.
