Як повідомили кореспонденту УНІАН у прес-службі УПЦ КП, відповідне рішення було прийнято 13 травня на засіданні синоду під головуванням патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Крім того, єпископу Дніпропетровському і Криворізькому Симеону (в миру Олегу Зінкевичу) заборонено здійснювати священослужіння, його позбавлено єпархії і відправлено на покаяння.
Приводом для цього стала скарга керуючого Тернопільсько-Кременецькою єпархією УПЦ КП архієпископа Іова, у якій він повідомив патріарха Філарета про порушення, які мали місце 26 вересня 2011 року у Свято-Троїцькому соборі Тернополя, де настоятелем був Симеон. Тоді він без належного дозволу на це керуючого єпархією здійснив хіротонію диякона Ігоря Процюка на священика, а також нагородив священика Андрія Петришина наперсним хрестом і священика Ігоря Процюка - камилавкою.
Місцем перебування на покаянні визначено Видубицький монастир. На час перебування на покаянні керівництво Дніпропетровською єпархією доручено патріарху Філарету.
Також синод звернув увагу єпископів УПЦ КП на неприпустимість звершення священнодій у межах чужої єпархії без належного дозволу місцевого єпархіального архієрея.
Парафії Свято-Троїцького собору Тернополя також заборонено іменуватися «Духовним центром». «Визначити, що Свято-Троїцький собор Тернополя є парафією у складі Тернопільсько-Кременецькій єпархії УПЦ Київського патріархату з усіма витікаючими з цього канонічними і статутними наслідками та обмеженнями», – сказано у рішенні синоду.
***
Як повідомляв УНІАН, прес-служба Тернопільської єпархії УПЦ КП поширила інформацію про проведення загальних зборів духовенства, під час яких було прийнято звернення до синоду і патріарха Філарета із засудженням «деструктивних дій і лжесвідчень священика Зінкевича» та повною підтримкою керуючому єпархією архиєпископу Іову. Натомість настоятеля тернопільського Свято-Троїцького духовного центру О.Зінкевича і підпорядкованих йому священиків вивели зі складу єпархії.
Сам О.Зінкевич назвав такі дії реакцією промосковських сил на його підтримку чорнобильців, відстоювання Почаївської лаври у русі «Українські святині – українському народові» і те, що він як духівник Українського козацтва в Одесі з козаками перешкоджав відкриттю пам’ятника Катерині II.
На його думку, декому могла не сподобатись впливовість Свято-Троїцького духовного центру. При цьому він запевнив, що не мав наміру посісти місце архієпископа Іова.
