В Україні почастішали дискусії стосовно зниження мобілізаційного та призовного віку. На думку багатьох політиків та експертів, у ЗСУ час призивати молодих чоловіків, необхідність у яких демонструє ситуація на полі бою. Чи справді це відповідає дійсності та чи на часі зараз зниження віку для мобілізації в інтерв'ю УНІАН пояснив голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України Іван Тимочко.
Чи є наразі потреба у зниженні мобілізаційного віку? І якщо влада піде на такі кроки, то коли і за яких умов?
Є дві тези.Перша - зниження мобілізаційного віку до 14 і 16 років, оскільки зараз у нас мобілізаційний вік у країні - 18 років. А ось призовний вік - 25 років і більше. Я чув заяви і цифри, що за найгіршого сценарію можуть мобілізувати 16-ти річних. Але це все - в теорії, коли потенційно доведеться знижувати вік, якщо весь чоловічий ресурс віком від 25 до 50 років опиниться в армії. Зараз ми це не обговорюємо, у нас є можливість призивати вікову категорію 25-ти років і вище.
Якщо буде проведено перевірку щодо бронювання, то частина людей, які отримали бронь у незаконний спосіб, можуть вивільнитися для армії. Також потрібен перегляд системи освіти. Нещодавно затримали ректора Ужгородського університету, у якого раптом з'явилися 300 аспірантів від 25 років. Це університет приватний, але й у державних на конкретний факультет можуть мати по 5-10 аспірантів. Тобто, якщо буде проведено аудит цієї вікової категорії, і вже дійсно не буде звідки черпати людей, тоді, я думаю, можна говорити про зниження мобілізаційного призовного віку до 18 років.
Тобто на даному етапі у нас достатньо сил та ресурсів?
Так. Усі акцентують на тому, що хлопці віком 18-20 років - молоді, фізично здорові. А чим у сучасній Україні за сучасної медицини, способів ведення життя 25-ти або 30-ти річний чоловік поступатиметься у фізичному плані молодому? Майже нічим. Можливо, він буде навіть більш витривалим. Крім того, він більш досвідчений, а його світогляд і сприйняття більш глобальні, ніж у хлопців 18-ти років.
Крім того, історія вже доводила, що не завжди мобілізація юнаків 18-20 років гарантує успіх перемоги у війні. Це США – у В’єтнамі, Росія – в Афганістані, вони воювали регулярними військами з хлопцями такого віку, причому маючи в рази сильніші економіки. Досягнули результату? Ні. Росі я в першій Чеченській війні так само воювала молодими. Не зуміла перемогти. На другу Чеченську Росія заходила вже, коли вони наймали контрактників, мобілізовували резервістів, коли заводили багато вікових категорій, тобто збільшили досвід, уміння, молодість та набуті життєві навички людей.
Що тоді нам потрібно для покращення ефективності нашої оборони?
Я більше схильний до того, щоб перерозподіляти ефективно ресурс та ті сили й засоби, що у нас є зараз. Наразі набагато важливіше робити саме це. Але це моя суб’єктивна думка. Реальну оцінку цим подіям може дати Генеральний штаб, Ставка головнокомандувача, оскільки у них є реальний аналіз вікових категорій, хто залишився в країні, хто виїхав, хто перебуває під якими бронями, статусами тощо. Після цього можна приймати якісь рішення.
Зараз набагато важливіше ставити акцент на загальній підготовці населення в цілому в країні. Все чоловіче населення віком від 18 років має пройти базову і фахову військову підготовку. Це в рази ефективніше, оскільки ці люди будуть поза армією, проходитимуть армійські підготовку, і за потреби їх можуть призвати уже з базовими вміннями. І таким чином вже безпосередньо в армії ми економимо час для того, щоб, скажімо, їх удосконалювати та витрачати два місяці на підготовку. Це правильний напрямок.
Те, що там політики намагаються маніпулювати цифрами, особливо не відрізняючи, де в нас призовний вік, а де мобілізаційний, вводить певну плутанину всередині країни. З цим потрібно бути дуже обережними. Про зниження мобілізаційного віку мають говорити ті, хто несе відповідальність за оборону України. Повторюсь, це ЗСУ, Генштаб, Ставка головнокомандувача, яка має об’єднану інформацію від військових та цивільних структурних підрозділів чи міністерств. А у політиків стоїть завдання – привернути до себе увагу, а правильно це чи неправильно, для них немає значення.
Чи потрібно і реально наразі зниження призовного віку, скажімо до 21 року?
Це залежатиме від фази ведення бойових дій. Росія ще не використала свій базовий ресурс всередині країни, йдеться про загальну мобілізацію. І ми бачимо, що вони починають заміщення своїх військових північнокорейцями. Не має значення, як вони їх використовують, адже вони компенсують своїх військових. Ми маємо готувати загальну навченість українського суспільства до опору. А рішення щодо базових вікових категорій прийматиме безпосередньо командування. Нам потрібно робити ставку на технологічності війни, на навченості, потенціалі. Це важливіше.
Питання ще і в тому, як нам союзники будуть допомагати. Ми маємо півтора десятка бригад, які досі чекають озброєння від наших союзників. Вони були мобілізовані, відправлені в країни НАТО, навчені на їхньому озброєнні та технологіях, але вони не воюють не тому, що не хочуть чи не мотивовані, а тому, що союзники не виконали свої забов’язання по наданню зброї. В сучасних умовах війни кожен військовий, який призивається в армію, має зайняти певну ділянку оборони і отримати озброєння. Якщо ж зброї немає, то це просто маса людей. Тому, нам потрібно завжди виходити з двох аспектів: навченості та спроможності забезпечити озброєнням ту кількість людей, яку призивають. Це дійсно професійний підхід.
Іван Тимочко - учасник бойових дій, чинний військовослужбовець, голова ради резервістів Сухопутних військ Збройних Сил України, ветеран АТО.
З 2023 року і по теперішній час — командир відділення гаубично самохідно — артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. Звання: сержант.
З 2024 року — почесний член Національна асоціація публічного управління та адміністрування України
