В Україні з липня 2021 року працює автоматизована система виконавчого провадження, яка дозволяє автоматично блокувати банківські рахунки боржників. Хороша ініціатива, яка на практиці, на жаль, має багато недосконалостей, що дозволяє боржникам ухилятись від виплат, а приватних судових виконавців перетворює на кур'єрів-листонош.

Вказана автоматизована система має здійснюватися автоматично за допомогою прикладного програмного інтерфейсу інформаційних систем банків, вона не потребує паперових запитів та поштового листування. Але як цей процес відбувається на практиці? З мого досвіду – доволі складно. Чому?

Лише 20 з понад 70 українських банків приєдналися до системи електронного обміну

Річ у тім, що після отримання виконавцем постанови від суду, про неї терміново мають дізнатись банки. Але станом на сьогодні, лише 20 з понад 70 українських банків приєдналися до системи електронного обміну. Тому "терміново" повідомити можна лише ці, під’єднані до системи, установи. Інші шляхи доставки постанов в банки, окрім названої нової автоматизованої системи виконавчого провадження, - письмове повідомлення Укрпоштою та особиста доставка виконавцем. Таким чином, у більшості випадків постанову доводиться друкувати і фізично вирушати на пошту або у банки.

Тут треба зазначити, що навіть у разі особистої доставки постанови зафіксувати час її вручення проблематично: банк проставляє лише дату, тобто людський фактор з процесу не усувається, і з’являється фора у часі для сприяння боржникові виводу коштів з рахунку. У випадку ж надсилання постанови поштою, момент її надходження до банку взагалі визначити неможливо, і коридор часу для можливих зловживань з виводу коштів збільшується у багато разів.

Ще одне проблемне питання: як виконавець визначає, в які саме банки треба спрямувати постанову про арешт коштів?

Якщо боржник юридична особа або ФОП, то завдяки інформації з бази ДПІ, виконавець знає всі рахунки боржника вже на момент винесення постанови. Але в ситуації з боржником-фізичною особою консолідованої бази даних не існує. Рахунки фізособи виконавець в оперативному порядку вимушений арештовувати "всліпу", застосовуючи в постанові термін "усі наявні", та розсилати її в якомога більшу кількість банків навдогад.

І, знову ж таки, швидко таку розсилку можна зробити лише по 20 банках. З іншими – Укрпошта або особистий візит…

Процес списання арештованих коштів з рахунку... ніяк не автоматизований

Також, важливо згадати про процес списання арештованих коштів з рахунку. Цю функцію виконує оформлена виконавцем платіжна вимога, яка має бути направлена в банк боржника, де виконується постанова про арешт. Але, на жаль, цей етап взагалі ніяк не автоматизований. Виконавець, який здійснює розподіл коштів та платежі під контролем державного банку через систему клієнт-банк, на сьогодні не має технічної можливості виставити тим самим шляхом платіжну вимогу на банк боржника для списання арештованих коштів.

Спочатку виконавець їде у визначене обслуговуючим банком відділення, аби поставити підтверджуючий штамп на оформлену платіжну вимогу про те, що він є клієнтом цього банку. Потім потрібно повернутись до банку боржника чи на пошту, щоб доставити вимогу на виконання. Якщо врахувати, що надсилання платіжних вимог має бути здійснено не пізніше наступного дня після накладення арешту, електронне надсилання постанови про арешт не звільняє виконавця від турне того ж чи наступного дня з платіжною вимогою.

Враховуючи описаний стан речей, про повну автоматизацію та оптимізацію, усунення "людського фактору", а також ефективність роботи по стягненню коштів, говорити доволі складно.

Приватні виконавці приносять в держбюджет майже півмільярда гривень на рік податків

Система ще потребує багато роботи і, на мою думку, держава прямо зацікавлена у доопрацюванні автоматичного механізму списання боргів. Приватні виконавці приносять в державний бюджет майже півмільярда гривень на рік податків від свого доходу.

Якщо говорити про конкретні кроки, то для доопрацювання існуючої системи необхідно, по-перше, зобов’язати всі комерційні банки приєднатись до системи електронного обміну з одночасним доопрацюванням свого програмного забезпечення. Для цього у банку трохи більше можливостей та ресурсів, ніж у ФОПа, який має впровадити РРО.

По-друге, технічно доповнити ПО державного банку, що обслуговує виконавців, можливістю оформлювати платіжну вимогу онлайн, не витрачаючи час на її розвезення по банках.

А поки цього не сталося, отримавши в суді виконавчий документ, наказ чи виконавчий лист, ви, як стягувач, маєте не гаяти часу, аби встигнути спіймати кошти на рахунках вашого боржника. Ну, а ваш приватний виконавець робитиме все можливе в існуючих умовах, аби відкрити термінове провадження та арешт рахунків.

Костянтин Ігнатенко, приватний судовий виконавець