Франція з року в рік примудряється здобувати світову першість за кількістю іноземних гостей. Однак недарма існує приказка про те, що відвідати країну як турист – зовсім не те саме, що жити в ній постійно. Британська письменниця Джоді Г'юз на власному досвіді переконалася у тому, наскільки правдивим є цей вислів.
У статті для Business Insider жінка розповіла, що переїхала до Парижа у 2017 році, де на неї чекала купа сюрпризів. І хоча більшість із них були позитивними, перші місяці були сповнені досить неочікуваними викликами.
Соціальний етикет у Франції
За словами Джоді, першим серйозним викликом для неї стала адаптація до офісного етикету у Парижі. Хоча вона морально була готова до відмінностей у поведінці британців і французів, деякі свої помилки вона вважає "ганебними".
Так, великою проблемою для неї стало використання особових займенників "ти" і "ви". Як відомо, в сучасній англійській мові немає займенника "ти", тоді як у французькій мові він є. Тож Джоді тривалий час не могла зрозуміти, в яких випадках треба використовувати ввічливе і шанобливе "ви", а коли доречно казати дружнє "ти".
"Правила щодо того, до кого ви звертаєтесь на "ти" та кому ви кажете "ви", у кращому випадку здаються туманними – і справжнім мінним полем для (іноземного) новачка", – зазналася британка.
Також Джоді була здивована необхідністю вітатися з усіма у ліфті, або в черзі до лікаря. В Англії так не прийнято.
Ставлення до їжі
Британка швидко зрозуміла, наскільки серйозно французи ставляться до насолоди їжею.
"Навіть їдальня в моєму офісі була мрією гурмана з постійно змінюваним меню страв, таких як качка, лосось та паелья; десерти, приготовані вручну професійним кондитером; свіжий хліб з місцевої булочної; і буквально купи сиру", – згадує вона.
При цьому французи не схвалюють, коли хтось жує бутерброд за комп’ютером, не відриваючись від роботи.
Ще одна дивина: обідня перерва у Франції зазвичай триває дві години, і французи відверто не розуміють, як тут можна вкластися у "всього лише" одну годину.
"Мої колеги використовують перерви, щоб відвідувати або викладати заняття, займатися спортом або насолоджуватися неквапливою їжею в ресторані – нічого з цього ніколи не було можливим за ті 30-60 хвилин, до яких я звикла вдома", – пише Джоді.
А те, що було трохи ніяково – у Франції цілком прийнятно випити трохи спиртного (вина звісно ж) в обідню перерву на роботі. Та й загалом любов французів до вина дуже помітна.
"За перші два місяці роботи в офісі мені подали більше шампанського, ніж за все моє життя до того моменту разом узяте. Одного разу об 11:30 ранку для "прощального сніданку" однієї колеги було відкрито кілька пляшок. Було важко, але я адаптувався до цього культурного шоку якомога спокійніше", – згадує британка
Повага до особистого часу
На відміну від Англії, у Франції люди поважають свій і чужий вільний час. Замість "культури конкуренції", коли британці ледь не змагаються, хто швидше приходить в офіс і пізніше йде, у французів вільний час "люто захищений". Наприклад, у Франції працівники мають законне право ігнорувати дзвінки та електронні листи з роботи у неробочий час.
Певним шоком для Джоді стали п'ять тижнів відпустки у перший рік роботи. І це не враховуючи ще 11 державних свят. При цьому французів ледь не зобов’язують брати поспіль щонайменше два тижні відпочинку, тоді як у Британії два тижні відпустки поспіль вважалися неприйнятними.
Інші історії переїздів до іншої країни
Як писав УНІАН, українка, яка проживає в Іспанії, у своєму TikTok-блозі розповіла про культурні та побутові особливості цієї країни, що стали для неї несподіванкою. Наприклад, іспанці можуть цілуватися навіть із незнайомцями під час першого знайомства.
Також ми наводили розповідь мандрівника про напрочуд низькі ціни в Таїланді, де на 50 гривень можна заповнити невеликий кошик в супермаркеті.
