Підпишіться на нас в Google
Село Хиналиг в Азербайджані розташоване на висоті 2180 метрів і, як його описують автори блогу The Third Culture Travels, є одним із найстаріших постійно населених поселень у світі. Село внесено до списку ЮНЕСКО. Місцеві жителі зберегли свою мову, мають самобутню архітектуру та дотримуються напівкочових традицій.
Ізольоване розташування в Кавказьких горах дозволило Хиналигу розвиватися у своєму власному темпі протягом тисячоліть. Цей регіон населяють хиналуги, які називають себе кеттидами і використовують унікальну кетшську, або хиналугську, мову. Вона відрізняється від інших мов, поширених у регіоні, своєю складною структурою та унікальним звучанням. Також ця мова не має алфавіту та писемності.
Хиналуги – нащадки кавказьких албанців, які зберегли свою культуру та звичаї. Місцеві жителі також стверджують, що є нащадками Ноя і що саме тут, як вважається, причалив ковчег. Місцеві легенди свідчать, що деякі люди врятувалися від біблійного потопу на вершині азербайджанського пагорба.
Чисельність населення сягає кількох сотень осіб, але змінюється залежно від сезонних міграцій пастухів і стад старими перегінними шляхами.
Місцева архітектура також досить своєрідна. Кам’яні будинки, кожен із двома або трьома стінами, височіють один над одним на крутих схилах, при цьому дах нижньої будівлі слугує внутрішнім двором для наступної. Таке розташування допомагає економити простір і зберігати тепло, як і використання місцевого каменю та традиційних будівельних матеріалів.
Воду в будинки подавали трубами з гір, а зберігають її в металевих ємностях. А опалюють дровами в печах, паливом для яких є висушений гній. Зараз у поселенні є електрика, супутникові антени, телефон, поштове відділення та школа.
Стародавні печери
Нагадаємо, що під пустелею Саудівської Аравії, а саме в Умм-Джирсані, виявили лавові печери, які розкривають сліди людського життя, що сягають тисячоліть у минуле. Вчені знайшли докази неодноразового заселення, починаючи з неоліту і аж до бронзової доби.
Зокрема, вчені виявили, що Умм-Джирсан, велика лавова труба, розташована за 125 км на північ від Медини, була притулком для скотарів протягом близько 7 000 років, а докази свідчать про те, що люди поверталися до цього місця не раз протягом тисячоліть.
