Підпишіться на нас в Google
Українські військові встановлюють на наземні роботизовані комплекси гранатомети, щоб атакувати російські позиції, не наражаючи на небезпеку своїх бійців. Це дає змогу наблизити вогневу міць до противника без безпосередньої участі піхоти, пише Business Insider.
Як зазначає видання, гранати вже давно відіграють важливу роль у боротьбі України проти російського вторгнення, особливо під час ближніх боїв в окопах. Однак ситуація на полі бою змінюється.
Військові дедалі частіше ведуть бої невеликими групами, займаючи розосереджені оборонні позиції замість суцільних окопних ліній із великою кількістю бійців. Водночас розширення так званої "кіл-зони" – ділянки бойових дій, насиченої безпілотниками, – ускладнює наближення військових до передових позицій. Хоча піхота залишається вкрай важливою, дрони та роботи допомагають долати ці труднощі й перебирають на себе дедалі більше завдань – від логістики та евакуації поранених до штурмових операцій.
Виробники оборонної продукції розповіли виданню, що гранатомети дедалі частіше встановлюють на безпілотні наземні роботизовані комплекси (НРК). Це дає змогу військовим уражати російські позиції з безпечнішої відстані.
Олег Федоришин, директор із досліджень і розробок української робототехнічної та оборонної компанії DevDroid, зазначив, що гранатомети корисні, оскільки військовим "не потрібно бачити ворога, щоб влучити в нього".
Уразити військового, який ховається, за допомогою гранатомета легше, ніж, наприклад, кулемета, для стрільби з якого ціль має перебувати в прямій видимості. Дальність стрільби з гранатомета, який несе військовий, може становити кілька сотень метрів. Водночас оператор робота може перебувати за десятки кілометрів від нього, пише видання.
Наземний роботизований комплекс TW-40 компанії DevDroid має запас ходу до 70 кілометрів дорогами з твердим покриттям і до 50 кілометрів бездоріжжям. Дальність стрільби встановленого на ньому гранатомета становить 1,5 кілометра.
Наприклад, у вересні Третій армійський корпус України повідомив, що під час операції "Вівальді" використовував гранатомети, встановлені на роботах, для "знищення ворожих позицій". У корпусі назвали це "новою тактикою".
Крім гранатометів, роботи можуть використовувати й інші види озброєння, зокрема ручні протитанкові гранатомети (РПГ) та американські кулемети M2 Browning.
Цю мету – збереження життя військових – поділяють і в українській армії. Олександр Ябчанка, керівник підрозділу роботизованих систем батальйону "Вовки Да Вінчі", наголосив, що Україна постійно працює над тим, щоб збільшити відстань між військовими та зоною бойових дій.
"Наша головна мета – зберегти особовий склад. Ми прагнемо розміщувати наших бійців якомога далі від лінії зіткнення та зон найбільшого ризику – так званих "кіл-зон", – пояснив він.
Оборонна компанія Frontline Robotics виробляє дистанційно керовану бойову станцію Buria, яка дає змогу військовим вести вогонь із гранатометів та іншого озброєння дистанційно. На початку минулого року українські військові ховали такі установки в заздалегідь підготовлених позиціях, щоб стримувати просування російських військ.
"Але зараз усе змінилося", – розповів директор із розвитку бізнесу компанії Микита Рожков, вказуючи на дедалі більшу насиченість поля бою безпілотниками.
Тепер бойову станцію встановлюють на наземні роботизовані комплекси, які можуть просуватися до російських позицій, не наражаючи військових на небезпеку.
За словами Федоришина, роботи, озброєні гранатометами, найефективніші у взаємодії з роботами, оснащеними кулеметами, та повітряними дронами, які можуть виявляти цілі й коригувати вогонь.
Ябчанка зазначив, що "багато підрозділів почали використовувати наземні роботизовані комплекси. Їх застосування вже стало поширеним. Наземні роботизовані системи стають невіддільною частиною бойових дій для більшості підрозділів, розгорнутих уздовж лінії зіткнення".
За словами Рожкова, зі зростанням використання НРК мета Frontline Robotics полягає в тому, щоб "пропонувати різні роботизовані рішення, які дають змогу вивести людей із небезпечної зони. Тобто просто утримувати лінію оборони за допомогою роботів".
Розвиток НРК в Україні
Раніше видання Forbes писало про те, що Україна масштабує використання наземних дронів, щоб замінити третину піхоти на фронті. Як зазначалося, через постійне спостереження за полем бою за допомогою ворожих безпілотників будь-яке переміщення піхоти стає смертельно небезпечним.
Щоб зменшити ризики для військових, українське командування дедалі активніше залучає універсальні наземні роботизовані платформи. Вони можуть виконувати різні завдання: доставляти вантажі, встановлювати міни, евакуювати поранених і брати участь у бойових зіткненнях із противником.
Видання TWZ повідомляло, що українські наземні дрони тепер ще й плавають. Українські військові вперше використали наземний роботизований комплекс, спеціально розроблений для подолання водних перешкод, під час виконання логістичного завдання на фронті.
Командир підрозділу наземних роботів Alter Ego 93-ї окремої механізованої бригади пояснив, що потреба в такій техніці виникла через складний рельєф на окремих ділянках фронту. Річки, заболочені місцевості та інші водні перешкоди ускладнювали або взагалі унеможливлювали доставку вантажів за допомогою наземних безпілотників.
