Підпишіться на нас в Google
Україна трансформує концепцію ведення сухопутної війни за допомогою безпілотних наземних комплексів (НРК), пише видання Forbes. На тлі тотального моніторингу неба ворожими дронами будь-яке переміщення піхоти перетворюється на смертельний ризик.
Щоб зберегти життя особового складу, українське командування робить ставку на гнучкі наземні платформи, які беруть на себе логістику, мінування, евакуацію поранених та безпосередні вогневі контакти з ворогом. Наступний крок – перетворення поодиноких успіхів на стандартизовану загальновійськову доктрину.
Прагнення мінімізувати присутність людини на першій лінії оборони отримало потужний державний поштовх. Президент Володимир Зеленський поставив перед оборонно-промисловим комплексом чітке завдання: передати у війська щонайменше 50 000 безпілотних наземних платформ протягом 2026 року.
Статистика підтверджує готовність української індустрії до такого виклику: спільне дослідження Інституту KSE, кластера Brave1 та Defense Builder продемонструвало, що вітчизняний ринок НРК лише за 2025 рік зріс на колосальні 488%.
Керівник напрямку безпілотних платформ Brave1 Ігор Шмирьов прогнозує, що реальні обсяги постачань перевищать президентський план завдяки прямим закупівлям самих бригад. Тільки за перше півріччя 2026 року законтрактовано близько 25 000 одиниць наземної техніки – це вдвічі більше, ніж за весь попередній рік. На думку командування, у перспективі роботи здатні перебрати на себе до третини всіх функцій на лінії зіткнення.
Від доставки провізії до безконтактних штурмів
На початкових етапах наземні дрони використовували переважно як інженерні засоби. Сьогодні вони виконують тисячі місій щомісяця. Найбільш масовий сегмент – логістичний: доставка боєкомплекту, води та їжі на відрізані вогнем позиції. Евакуація поранених за допомогою роботів також стала буденністю, хоча й вимагає ювелірного планування.
Українські командири свідомо сприймають роботів як розхідний матеріал. Компанії-виробники зазначають, що для вивезення одного важкопораненого бійця підрозділ може втратити кілька роботів, але це виправдано. Краще втратити чотири залізні платформи, ніж життя одного українського військового.
Водночас НРК дедалі частіше отримують вогневі завдання. Озброєні автоматичними турелями роботи успішно стримують дрібні диверсійні групи ворога та патрулюють периметр. Показовим став досвід батальйону "Хартія" під Куп'янськом, де опорний пункт росіян було зачищено виключно силами наземних роботів та повітряних дронів-камікадзе без залучення піхоти в зону ураження. Логічним продовженням цієї практики стало офіційне створення Міністерством оборони України перших спеціалізованих "десантних підрозділів безпілотників".
Нові ролі: штучний інтелект та протидія повітряним загрозам
Українські конструктори постійно експериментують із функціоналом платформ. Наприклад:
- Компанія Ratel Robotics тестує системи сіткових пускових установок на базі НРК для перехоплення низьколітаючих ворожих квадрокоптерів.
- 3-й армійський корпус презентував передову роботизовану систему протиповітряної оборони з елементами штучного інтелекту, яка здатна в автономному режимі виявляти, супроводжувати та знищувати повітряні цілі.
Головним технологічним викликом залишається стійкість зв'язку в умовах щільної роботи ворожого РЕБ. Вирішенням проблеми стало впровадження так званих mesh-мереж (комірчастих мереж). Вони дозволяють наземним роботам, повітряним ретрансляторам та базовим станціям передавати сигнали керування ланцюжком один через одного. Це нівелює проблему рельєфу та робить з'єднання значно стабільнішим.
Західний погляд: роботи не замінять піхоту, але створять нову доктрину
Аналітик Центру нової американської безпеки Семюел Бендетт зазначає, що Росія намагається наздогнати Україну, впроваджуючи власні наземні системи ("Кур'єр", "Депеша", "Імпульс"). Проте, за його оцінками, Україна наразі утримує чисельну та технологічну перевагу на полі бою завдяки вищій якості систем зв'язку.
З усім тим, експерти Інституту вивчення війни (ISW) закликають не плекати ілюзій щодо повної відмови від людей. Джордж Баррос наголошує, що жоден робот не здатний повноцінно утримувати та зачищати територію – класична піхота залишатиметься ключовим елементом війни. Крім того, наземні машини вразливі до мін, ворожих FPV-дронів і потребують фізичної присутності людини для перезаряджання боєкомплекту.
Успішні атаки українських дронів
Нагадаємо, у ніч проти 30 червня на Москву та Підмосков'я було здійснено масовану атаку із застосуванням безпілотних літальних апаратів. Очільник російської столиці Сергій Собянін поспішив заявити, що підрозділи протиповітряної оборони буцімто перехопили близько 50 повітряних цілей на підльоті до міста.
За твердженням Собяніна, наліт розпочався приблизно о четвертій ранку. Упродовж наступних двох годин мер видав у публічний простір 11 звітів про нібито ліквідацію дронів, що тримали курс на російську столицю, незмінно додаючи, що на місцях падіння залишків техніки залучені профільні рятувальні служби.
Водночас російська влада не повідомила, чи всі безпілотники були перехоплені та яких наслідків зазнали об'єкти на території Московської області.
