В неділю вранці один з лідерів російської опозиції Олексій Навальний потрапив у лікарню після появи у нього незрозумілої алергічної реакції. Один з його лікарів сказав, що її могла спричинити невідома хімічна субстанція. Ці новини викликали миттєву тривогу в країні з великою історією отруєння дисидентів і втікачів.
Той факт, що люди дуже швидко почали вказувати пальцем на владу Росії – це заповіт величезної кількості критиків Кремля, які загинули або постраждали після контакту із загадковими хімічними субстанціями. І це піднімає багато питань про те, що чого насправді добивається Кремль такою поведінкою, якщо він дійсно стоїть за всіма отруєннями, — пише Foreign Policy.
Читайте такожОтруєння Скрипалів: Трамп погодив другий пакет санкцій щодо Кремля – ЗМІ
Одна з можливих причин в тому, що отруєння дає Кремлю можливість все заперечували навіть у тих випадках, коли суспільство реагує дуже чутливо. Такої думки старший науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень Марк Галеотті.
«Одна з найбільш привабливих сторін отруєння для політичного вбивства в поєднанні порочної театральності й можливості все заперечувати. Навіть якщо вбивця відкидає свою роль, злегка підморгуючи, жертва все одно помирає страшною смертю в муках. Сигнал у пляшці отрути», - пояснив він.
Наслідки всіх отруєнь, в організації яких підозрюють Росію, дуже відрізняються. Приміром, Олександр Литвиненко, отруєний радіоактивним полонієм-210, помер, а екс-президент України Віктор Ющенко лишився з назавжди спотвореним лицем. У випадку українського президента, який займав прозахідну позицію, однозначної відповіді щодо організаторів його замаху досі немає. Однак, підозри одразу ж впали на спецслужби Росії.
Видання нагадує і про випадок російського демократичного активіста Володимира Кара-Мурзи, який пережив два отруєння. Лікар сказав йому, що третє він точно не переживе.
«У Кремля довга і потворна історія залякування і вбивства тих, кого він вважає загрозою для держави», - сказав колишній агент ЦРУ Джон Сіфер, який в 1990-х роках служив у Росії.
«Журналісти, опозиціонери, помітні росіяни за кордоном та інші завжди змушені пам’ятати, що Кремль не вважає їх вільними громадянами», - додав він.
Окрім страшних наслідків аморфна природа отруєнь дає Москві можливість все заперечувати. А це стало основою російської агресивної поведінки в останні роки. Від втручання в американські вибори до війни проти України – російські чиновники ретельно розповсюджували свої інтерпретації події через мережі маріонеток, якими стали воєнізовані формування, лояльні до Кремля бізнесмени й «корисні ідіоти». Знадобилося вісім років невтомної роботи вдови Литвиненка, щоб у Великій Британії відкрили розслідування отруєння її чоловіка. Зрештою, у 2016 році слідство підтвердило, що Володимир Путін вірогідно особисто схвалив вбивство.
Читайте такожОтруєння Скрипалів: Трамп погодив другий пакет санкцій щодо Кремля – ЗМІ
Інша причина, чому Кремль труїть своїх критиків, може бути дуже проста – досвід. У російської влади, за словами Галеотті, досить широкий спектр таких інструментів. Під час Холодної війни СРСР багато інвестував у розробку різних отрут для знищення своїх ворогів. Вірогідно, що ця робота триває і сьогодні. Лабораторія №12 на околицях Москви була створена Володимиром Леніним у 1921 році для розробки отрут, препаратів і психотропних речовин.
Випробувані на людях отрути застосовувалися проти незгодних впродовж всієї Холодної війни. Одним з найбільш відомих випадків стало отруєння болгарського дисидента Георгія Маркова, якого вкололи отруєною парасолькою на мості Ватерлоо у Лондоні.
«Якщо у когось є отрути, у нього буде й спокуса їх використати», - сказав Галеотті.
