Після закінчення пандемії людям буде важко про неї щось згадати / REUTERS

"Останніми днями я помітив, що, мандруючи подумки, я повертаюся в дуже дивні місця. А саме в далекі готельні номери. Цюріх, кінець минулого літа. Готель був не на тому боці, але в кімнаті були великі вікна, вид з яких виходив на дві стіни. Далас, кілька років тому. У готелі був величезний атріум з іграшковою залізницею. І прасував свою сорочку, слухаючи подкаст про композитора Леоша Яначека", - пише на сторінках Financial Times Тім Харфорд.

Чому з усіх речей на світі на думку спадають такі дивні місця? Навіть якщо з людиною там нічого особливого не відбулося. Вочевидь, пам'ять працює досить дивним чином.

Читайте такожNature: Якою пандемія коронавірусу буде в 2021 році?

Автор пригадує, що минулої весни повернувся з омріяної відпустки в Японії. Він намагався оцінити всі багаті спогади, які накопилися за час, проведений в далекій країні. Час відпустки пролетів швидко. Але 10 днів у абсолютно незнайомих місцях дали більше яскравих спогадів, ніж 10 тижнів вдома.

"Я порівнюю цей ефект з комресуванням відео. Замість того, щоб зберігати кожен кадр окремо, алгоритми відео-компресії беруть перший кадр сцени, а потім додають низку "змін", тобто відмінностей між першим кадром і наступним. Повільне, вдумливе кіно з довгими сценами й фіксованою камерою можна компресувати більше, ніж екшн з великою кількістю руху", - пояснив автор.

Аналогічним чином тиждень, сповнений новими враженнями, буде здаватися довшим у ретроспективі. Місяць повторювання однієї й тієї ж рутини може здаватися нескінченним. Але він ледве відіб'ється в пам'яті. Адже "зміни" не будуть достатньо значними для мозку, щоб він звертав на них увагу.

"Пропрацювавши кілька місяців вдома, я тепер розумію, що в цьому порівнянні чогось бракує. Новий досвід, безумовно, важливий для того, щоб зібрати щедрий урожай спогадів. Але цього не достатньо. Фізичний простір теж важливий для того, щоб наш мозок починав звертати увагу на речі", - йдеться в статті.

Карантин, запроваджений через COVID-19, зрештою, був переповнений новим досвідом і враженнями.

"Щось було похмурим. Я втратив друга через хворобу, розбив обличчя в аварії, нам доводилося носити маски й уникати фізичного контакту, а також переживати, де взяти черговий рулон туалетного паперу. А щось було позитивним: відкриття нових задоволень, набуття нових навичок, подолання нових викликів", - зауважує Харфорд.

Читайте такожBloomberg: Швеція й Італія вчать, як жити з коронавірусомОднак, він допускає, що став не єдиним, хто помітив, що спогадів про карантин насправді лишилося небагато. І не важливо, зі скількома новими людьми чи старими друзями за цей час довелося поговорити через Zoom чи Skype. Все це починає зливатися в одне через монотонність фізичного контексту. Всі розмови відбуваються в одному і тому ж кріслі, в тій же кімнаті, перед одним і тим же екраном комп'ютера.

Психолог Барбара Тверскі, яка написала книгу під назвою "Розум в русі", стверджує, що наша свідомість збудована на основі сприйняття місця, простору й руху. Наш мозок допомагає нам усвідомити довкілля, а також загрози й можливості в ньому. Абстрактне мислення - це адаптація таких базових просторових можливостей.

Можливо, саме тому вся новизна створюється однаково. Наш мозок фіксує нове місце з особливою жвавістю. Не було нічого особливого в прасуванні сорочки під час прослуховування подкасту. Особливим не був і готельний номер в Даласі.

"Але це був фізичний простір, в якому я раніше ніколи не був. Цього було достатньо, щоб мозок почав щось фіксувати", - пояснює автор.

Навіть якщо пережитий момент не має нічого спільного з місцем, де він відбувся, і повністю пов'язаний з інтелектуальною чи емоційною новизною, місце події все одно буде мати значення.

"Я по-новому усвідомив цінність звички, яка з'явилася до пандемії COVID-19: шукати нові місця для читання і писання, навіть чогось такого простого, як нове кафе чи бібліотека. Найсвіжіші ідеї і найчіткіші спогади з'являються тоді, коли людина працює в іншому місці. Там розум більш пильний", - зауважує автор.

Читайте такожThe Guardian: Другої хвилі коронавірусу не існує, але чому про неї говорять?Вірогідно, саме тому, коли ми просимо людей згадати про якісь важливі події в минулому, такі як падіння Берлінської стіни чи теракти 11 вересня 2001 року в США, ми часто питаємо: "Де ви були на той час і що чули?".

Пандемія COVID-19 теж важливий епізод. Але про нього не буде чітких спогадів. Де ви були під час пандемії? Вдома. Всі там провели багато місяців. І без зміни декорацій всі нові враження починають здаватися цілком звичайними.

Яка ситуація з коронавірусом 14 серпня?

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ