Парад у Москві й загалом візит Сі Цзіньпіна зафіксували політичну реальність: Росія є васалом Китаю, сателітною країною, яка існує виключно в орбіті старшого брата.
На відміну від Орбана і Фіцо, які ще можуть маневрувати між Брюсселем, Москвою і Вашингтоном; на відміну від країн Центральної Азії, які можуть балансувати між Москвою і Пекіном, - Путіну немає, де маневрувати, немає, між ким балансувати. Гра у багатополярний світ закінчилася для Росії глухим кутом.
Як і передбачалося ще у 2022, на арену виходить гравець, в руках якого всі карти. Вони там були давно, але мало минути три кривавих роки. Китай має сказати своє слово, але яким воно буде?
Стратегічна мета Китаю - світове домінування, замасковане під назвою "Спільнота спільної долі людства".
Ця ідея, яка є офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ґрунтується на розумінні, що світ стоїть перед глобальними викликами, які неможливо розв'язати поодинці, тож краще з ними впоратися спільно під керівництвом старшого брата, найсильнішого й наймудрішого. Хто цей старший брат, здогадайтеся. (Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце. Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх).
Якою є стратегія Китаю щодо російсько-української війни? Чи потрібна Китаю перемога Росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення Росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.
Чи потрібна Китаю поразка Росії? Теж ні, бо це означає посилення західного світу, частиною якого безумовно є Україна. Російська поразка також означає ймовірний розпад РФ, після чого різні її частини намагатимуться дистанціюватися від Китаю (тюркські та монгольські народи його бояться й ненавидять), хоча якісь інші частини радо падатимуть в китайські обійми.
То, може, Китаю потрібно безкінечне продовження війни? Знову ні, бо це збільшує ризики на тлі негативної економічної динаміки.
То який же варіант є найкращим для Китаю? А той, що маємо зараз.
Війна продовжується, але ніхто не перемагає. Війна продовжується, але ресурси для ведення війни вичерпуються. Водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки. В інтересах Китаю Росія слабка, але агресивна; цілісна, але цілковито залежна; війна безкінечна, але не гаряча; можливість керувати невизначеністю й позбавити інших такої можливості; можливість використовувати Росію як таран, але залишатися за лаштунками, збираючи здобич.
З цієї точки зору, для Китаю все складається якомога краще.
- Росія не здатна перемогти.
- Росія не здатна зупинитися й буде продовжувати.
- Китай не вступає у війну явно, але без нього Росія не може продовжувати. Китай може гнучко керувати інтенсивністю подій.
- Росія не має маневру, не може балансувати між Китаєм і кимось іншим.
- Російські союзники, васали й сателіти переходять до Китаю всі разом.
- США програють цей раунд начисто. Європа розгублена.
- Весь світ розуміє, з ким тут треба домовлятися.
Ключові китайські проблеми:
- сповільнення економіки, зростання безробіття;
- значна залежність від експорту;
- пастка середнього доходу: зарплати зростають, тепер це не дешева майстерня;
- старіння населення, зупинка демографічного зростання;
- сильний дисбаланс між чоловіками і жінками;
- постійна потреба в дешевих ресурсах.
Тож китайська стратегія щодо Росії поєднуватиме:
- поступове отримання контролю над російськими ресурсами: реальний контроль без політичної відповідальності, що можна забезпечити через китайські компанії та спільні проєкти;
- демографічне проникнення в російські регіони;
- безпосередній політичний контроль над окремими регіонами без вторгнення, шляхом концесій тощо.
Як тоді виглядає український інтерес? В наших інтересах, щоб Росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом. Але щоб це сталося акуратно, не хаотично, й до того, як Китай візьме все під контроль.
Валерій Пекар, підприємець, громадський діяч, публіцист, викладач Києво-Могилянської бізнес-школ
