Зустріч у Брюсселі в рамках Ради НАТО-Росія була скоріше перформативним актом.
Таку думку висловив у розмові з Бі-бі-сі Майкл Кофман, директор російської програми в центрі військово-морського аналізу США. Її підсумки ті ж, що і підсумки зустрічі в Женеві - очевидно, що переговори зайшли в глухий кут.
"Головне питання - чи готова Росія розділити питання гарантій безпеки (такі, як відмова від розширення НАТО) і питання стратегічної стабільності, на зразок контролю за озброєннями і військовими заходами", - вважає експерт.
Відео дня
І Рябков, і Глушко дали однозначно негативну відповідь, підкреслює Кофман. Вони наполягають на обговоренні проектів угод, опублікованих МЗС РФ в грудні 2021 року, які включають всі ці питання разом.
"Це ультиматум, тому що вони згадують якісь невизначені військово-технічні заходи, до яких вони готові вдатися. І, по суті, вони тримають Україну в заручниках", - вважає Кофман.
При цьому військовий аналітик відкидає поширені в західних ЗМІ думки про "непередбачуваність" Путіна. Він підкреслює, що Кремль десятиліттями висловлював невдоволення розширенням НАТО і розміщенням американських озброєнь в Центральній і Східній Європі.
І коли вже в 2021 році Джо Байден спробував вести діалог з Путіним, у відповідь прозвучали всі ці претензії.
"Адміністрація Байдена пропонувала Москві вести діалог про стратегічну безпеку навколо технічних аспектів, на зразок обмеження озброєнь, і не торкатися фундаментальних протиріч, - говорить експерт, - але Росія дала чітко зрозуміти, що саме їй потрібно".
Читайте також"Росіяни знахабніли": дипломат пояснивши, чи підуть США на поступки РФ
У свою чергу сер Лоуренс Фрідман, член Британської академії і почесний професор факультету військових досліджень Кінгз-коледжу Лондона вважає, що із зустрічей в Женеві і в Брюсселі ясно, що Росія не отримає того, чого формально намагалася домогтися.
"Мені не здається, що Росія зможе чогось досягти через ці переговори. Вони не отримають юридичних гарантій або договорів, в яких буде прописана відмова від прийому України в НАТО або розміщення там американських ракет великої дальності", - сказав військовий історик.
Однак реальною метою російської дипломатії могла бути спроба стримування США і НАТО - дати їм зрозуміти, що членство України в Альянсі або розміщення американських боєголовок стають casus belli, вважає Фрідман.
Навіть якщо НАТО не збирається приймати Україну в найближчому майбутньому, Альянс не може публічно про це заявити, тому що це було обіцяно на саміті в Бухаресті в 2008 році, говорить Фрідман. Крім того, якщо сказати про це зараз, це буде виглядати як результат тиску Росії.
"Чим сильніше Росія тисне на цю тему, тим складніше для НАТО сказати, що вони не збираються приймати Україну", - додав фахівець.
Реальні наслідки зустрічей у Женеві та Брюсселі стануть зрозумілі наступного тижня, додає Майкл Кофман. МЗС РФ повідомляв, що очікує отримати від Вашингтона формальну відповідь на підняті на переговорах проблеми. Але в Держдепартаменті поки не підтвердили, що збираються давати таку відповідь.
"Давайте почекаємо до наступного тижня, коли Росія очікує отримати відповідь на свої вимоги. І відсутність відповіді теж буде формою відповіді", - сказав Кофман.
Російські ж експерти розходяться в оцінці корисності цих переговорів, але теж вважають їх основною рисою неготовність Москви до будь-яких поступок, яка ставить під сумнів подальший переговорний процес.
