Чому добровольці залишили батьківщину, ризикують життям за свободу іншої країни і що отримують від неї, розказали самі іноземці в інтерв'ю виданню "Новое время".
Біографія Олега Бутусина ідеально підійшла б якому-небудь прихильникові "русского мира": морський офіцер запасу з Владивостока, православний традиціоналіст, хлібороб, батько десятьох дітей, а в минулому - член російського козацтва.
Перебуваючи на Кубані, він сам побачив, як РФ повітрям і залізницею поставляла на Донбас особовий склад, озброєння і боєприпаси для "ДНР - ЛНР". “В цей момент я зрозумів, що не можу не поїхати в Україну, - зізнається доброволець.- Потім дітям було б соромно дивитися в очі".
“Коли я перетнув кордон (український - УНІАН), було таке враження, що потрапив додому: тут я зустрів стільки прекрасних людей. Друзі, нажиті в Росії за 40 з гаком років, виявилися дешевками",- говорить Бутусин. І, змовницьки усміхаючись, додає: “Повернутися назад я зможу тільки на танках з каральною експедицією. Можу допомогти вішати Путіна".
Читайте такожПорошенко: Через військкомати на фронт прийшли 300 тисяч осіб
“Ми, як циганський табір,- воювали всюди, де були найстрашніші події. Все в різній формі, на легкових машинах, але воювали ми відмінно...", - розповів Камінський.
Підприємець з Великобританії Конрад Камінський кинув налагоджений побут і вирушив в Україну воювати проти російського агресора. “У мене були особисті причини,- пояснює він.- Я поляк, народився в Польщі, але мої предки були дуже свідомими українцями: дід і прадід - члени ОУН. Я знав Україну, бував тут". У Києві Камінський вийшов на добровольчий батальйон Донбас.
Росіянка з Кисловодська брала участь у протестах на Майдані, потім майже рік провела на передовій у складі добровольчого батальйону "Айдар".“Коли почався Майдан, всі кричали, що ми з українцями брати по крові, всі підтримували Майдан. А потім їм (членам патриотическго клубу) заплатили, і вони пішли воювати за "ДНР-ЛНР", - згадує росіянка Юлія Толопа .
Доброволець з Білорусі з позивним Кедр воювати в Україну приїхав влітку 2014 року з кількома співвітчизниками: примкнули до "Правого сектору" в якості окремої тактичної групи "Білорусь". Наступні два роки Кедр провів у боях, пройшовши Піски, Дебальцеве, зону біля Донецького аеропорту. Останні кілька місяців лікував в тилу наслідки контузії, але у вересні знову вирушить на передову.
У тому, що війна буде, Кедр майже не сумнівається. Вважає, що, незважаючи на всі недоліки, влада в Мінську все ж недостатньо проросійська. Тому, мовляв, російські танки цілком можуть принести "русский мир" в міста кшталт білоруського Могильова.
“Я зрозумів: це вже пряма інтервенція, неоголошена війна, - каже Микита пітерець. - Ми не могли боротися з режимом в самій Росії, тому треба було допомогти Україні. І через місяць я вже був тут".
Новини про протести на Майдані застали Микиту Макєєва під час відпустки в Таїланді. Рішення поїхати в Україну з'явилося пізніше - коли друзі Макєєва по військово-патріотичному клубу, в тому числі діючі контрактники російських збройних сил, вирушили воювати на Донбас на боці бойовиків.
Повне інтерв'ю з іноземними добровольцями читайте у свіжому номері журналу "Новое время".
