Прес-служба Президента України виголосила позицію Віктора Ющенка щодо доцільності створення парламентської коаліції, яка опікуватиметься захистом від світової фінансової кризи. Саме до створення такої коаліції напередодні закликала у своєму телезверненні прем’єр-міністр Юлія Тимошенко.
Економісти чудово розуміють, що сама Юлія Володимирівни своїми популістськими, економічно безграмотними діями, які подекуди межують із економічним невіглаством, доклала неабияких зусиль, аби ця криза була справді глибокою і суттєво відбилася на добробуті українських громадян. Водночас потрібно пам’ятати, що відповідальність за соціальний популізм та непроведення економічних реформ несуть усі основні політичні сили країни.
Що ж до закликів про створення чергової антикризової коаліції, то в них є деякий сенс, – якщо вони передбачають усвідомлення необхідності передачі влади антикризовому технічному уряду, який би працював до президентських і подальших (після них) парламентських виборів. Усі міністри цього уряду мали б публічно пообіцяти не претендувати на президентську посаду у 2010 році та на депутатські мандати на наступних парламентських виборах. Саме цей уряд міг би провести комунальну реформу, реформу паливно-енергетичних ринків, реорганізацію та приватизацію вугільних шахт. Саме ці реформи є найбільш болючими, для їх проведення потрібні справжні фахівці, котрі не тремтітимуть за втрату політичних рейтингів. Кількість сфер реформування має бути обмежена, але саме на цих напрямках мають бути зосереджені основні зусилля такого уряду. Зрозуміло, що реформи мають супроводжуватися жорсткою бюджетною політикою, спрямовую на стимулювання інвестиційного попиту, а не кінцевого споживання.
За такого підходу можна було б говорити про доречність відкладання позачергових парламентських виборів.
Що ж до позиції Президента, який вважає, що за нинішньої ситуації Рада національної безпеки та оборони має стати основним координаційним органом для захисту від кризи, – то назвати її адекватною дуже важко.
У будь-якій країні саме уряд опікується економічною політикою. Об’єктивно саме уряд має необхідний виконавчий апарат для підготовки та реалізації антикризових заходів. І саме в уряду значно більше суспільної легітимності й мобільності для ухвалення фахових рішень, – ніж у РНБО. Уже не кажу про те, що антикризовий технічний уряд може спиратися на парламент хоча б для затвердження бюджету на 2009-ий і 2010 рік та для прийняття необхідних законодавчих актів, спрямованих на проведення низки ключових реформ. Очевидно, що РНБОУ не може і не повинен заміняти уряд. Логічно було б, аби Президент України не робив спроби перетягнути ковдру на підвідомчу йому РНБОУ, а закликав усі політичні сили, представлені в парламенті, погодитися на створення антикризового уряду та голосування за жорсткі антикризові заходи.
Борис Кушнірук, економіст
