Російський Президент Володимир Путін вважає, що Росії це під силу. Інакше як розуміти його заяву, зроблену під час «прямої лінії» в середу. Відповідаючи на запитання стосовно Криму, він сказав буквально таке: «...Ми готові будемо сприяти нашому найближчому сусідові, без жодного перебільшення, братській республіці Україні, для того, щоб захистити її, якщо в когось виникне така спокуса, втручатися у внутрішні справи України зі сторони».

Цікаво, у кого це може виникнути спокуса втручатися в наші внутрішні справи «зі сторони»? Та ще й у контексті Криму? Що це за така загадкова зовнішня сила?

Відповідь на це запитання дає новітня історія. Досить згадати територіальні претензії, що звучали впродовж останніх п`ятнадцяти років, на адресу України, аби ця неназвана паном Путіним туманна зовнішня сила набула цілком конкретних обрисів.

Відео дня

Недружні (це м`яко кажучи) дії або висловлювання, що стосуються територіальної цілісності України, дозволяла собі одна єдина країна – Російська Федерація. Найвищий законодавчий орган РФ неодноразово ухвалював рішення про те, що якась частина України є російською землею, вищі посадовці сусідньої держави систематично роблять відповідні заяви. А інцидент з островом Тузла в буквальному розумінні «перейшов усякі межі».

А чи варто згадувати про факти втручання в наші внутрішні справи?

Щоправда, територіальні претензії також висловлювала Румунія, але це стосувалося одного маленького острова в Чорному морі – Зміїного. Але навряд чи Путін мав на увазі Румунію, якщо, звичайно, він не переплутав Зміїний з Кримом.

Напевне він говорив про Росію, оскільки жодна інша держава світу не втручалася в наші внутрішні справи, силоміць кордону перенести не намагалося і не диктувала нам умов, як і куди вступати.

Отже, Росія, за словами Путіна, готова захищати Україну від Росії, тобто від самої себе? Благородно, хоч і мало правдоподібно. Проте таку обіцянку варто запам`ятати. Може, колись і знадобиться?

Оксана Охрімчук, м. Київ