Важко сказати, кого ще з лідерів іноземних держав українці оплакували б так, як Леха Качинського. Мої колеги в день катастрофи абсолютно спонтанно побачилися біля польського посольства, всі прийшли з туди з квітами і свічками. Приятелі – греко-католики – так само спонтанно побачилися в римо-католицькому костьолі на заупокійній службі за загиблими. У Львові до польського консульства стоїть черга з городян, які хочуть залишити записи в книзі жалоби. Втім, я не дивуюся, що цю страшну подію наші співвітчизники переживають саме так.
Польща братів Качинських стала для нас орієнтиром і мрією, яка ніби збулася. Мрією про національну гідність, про самостійну політику, про європейське майбутнє, про реформи, що вдалися, про чесну приватизацію, про можливість успішної боротьби з корупцією. І ще Лех Качинський був другом України, він вірив, у наше європейське майбутнє більше, ніж інші українські «сини вітчизни».
Недивно, що всі мої колеги відловлювали в Інтернеті будь-яку новину, будь-яку версію, що стосується того, як вийшло, що вишколений польський пілот не зумів посадити головний літак країни.
Ось основні чотири причини катастрофи, які назвала російська, польська та інша преса. Складні метеоумови. Поганий, несучасний аеродром, на якому ТУ-154 не міг без ризику здійснити посадку. Ігнорування вказівками пілота, якому нібито кілька разів диспетчери аеродрому не рекомендували сідати і відправляли на запасний аеродром. (Версія про те, що було ускладнено спілкування, оскільки покійний пілот не знав російської, а диспетчери не знали англійської, відпала, пілот володів російською мовою). Серед причин називають упертість покійного президента, який нібито наполягав на негайній посадці, оскільки вважав, що туман – це прийом російської влади, щоб затримати його приліт. В той час, як у Катині зібралися для жалобних заходів поляки.
Ми просканували Інтернет, підсумували висловлювання пілотів, записали версії знайомих авіаконструкторів. Одержані коментарі пропонуємо читачам.
Сигнальні вогні – три прогнилі стовпи з лампочками
Сам аеродром, куди мав приземлитися борт Качинського, описали російські журналісти.
«Аеродром, на якому до 2009 року базувалася військова частина, зараз майже не функціонує.
За словами жителів, з того часу, як припинила своє існування військова частина, «сюди ніхто не літає. Іл-76, які можна побачити на льотному полі, — це просто металобрухт, їх розбирають і розтягують»... Льотчиків і ті машини, що ще придатні для польотів, минулого року перевели в інші військові частини в різних частинах Росії.
Перші сигнальні вогні, які Ту-154 пройшов, стоять серед дрібного чагарника і болотяної купини. Це три прогнилі дерев`яні стовпи з примотаними до них іржавим дротом жовтими склянками, в які вкручено побутові лампочки». (Втім, на думку експертів, у складних метеоумовах льотчик може не побачити посадкові вогні, навіть якщо це лампочки на дерев`яних стовпах).
«На аеродромі відсутня інструментальна система посадки. (Радіонавігаційна система заходу на посадку служить для того, щоб пілот міг приземлитися за приладами, практично всліпу)».
Але цікаво, що за тиждень до приїзду Дональда Туска і Путіна на Сєвєрний приїхав транспортний літак, який привіз усе необхідне для посадки двох прем`єрів. Цікаво, що літак Туска вів той самий пілот Арек Протасюк, який «не зумів» посадити літак Качинського.
Тоді виникає питання: чому те, що привозили для безпечної посадки польського і російського прем`єрів, не привезли для польського президента?
І якщо навіть візит Качинського готувався в поспіху, то невже не можна було підстрахувати його приліт тим самим обладнанням?
Цікаво, що пілоти, які активно висловлювалися в передачі на радіо «Эхо Москвы», не називали своїх імен. Тому ми наводимо їх думки і цитати в такому ось анонімному вигляді.
«На Сєвєрному стоять два приводи (привід – працююча станція, яка передає на літак дані, вказує коридор для виконання маневру на посадку, що зазвичай працює паралельно з іншими системами навігації, підстраховуючи і доповнюючи їх. – Авт.) на віддалі один кілометр і чотири кілометри. Оскільки він заходив тільки по двох приводах, мінімальна погода там повинна бути приблизно 100 на 1500 по видимості. Тобто льотчик не мав права нижче за сто метрів заходити на цей аеродром за такої погоди. Він повинен був іти на запасний однозначно. Диспетчери його попереджали, але він прийняв рішення не слухати диспетчерів. Напевно, вони домовились, що він знижується до свого мінімуму. Можливо, у нього був 30 метрів, 60 метрів. Я думаю, що він використовував супутникову систему по GPS. (Наші експерти припускають, що подібні системи з GPS не синхронізовані зі станціями, що працюють на Сєвєрному). Якщо він заходив по GPS, що є ймовірним, там була сучасна система, але як вона брала корекцію з цього аеродрому – незрозуміло). Мабуть, він спробував зайти. Але оскільки в даний період часу не завжди супутники співпадають у точності заходу на посадку, там може бути різниця 24-32 метри, він не міг точно зайти по супутнику. Щоб точно визначити саме в цей період часу знаходження, необхідно 3-4 супутники. Він повинен був йти на запасний однозначно. Там поряд Вітебськ є, він міг би приземлитися у Вітебську. Там годину-півтори їзди на автобусі. Йому так і рекомендували, здається».
Були льотчики, які припускали, що пілоти могли не знати про недоліки в роботі аеропорту, і що саме «тушкам» у погану погоду туди просто не можна сідати.
Недовіра польського президента?
Ніхто поки не задавався питанням: наскільки професійною була робота диспетчерів. Російські експерти говорять, сто постійних диспетчерів там не було, то фахівці, які працювали там тимчасово, самі могли добре не знати місцевість, і стверджують, що вони могли не знати англійської мови.
Нез’ясованим залишається питання: диспетчери не рекомендували або забороняли екіпажу заходити на посадку. Gazeta wyborcza з посиланням на військові джерела проінформувала, що диспетчер військового аеродрому в Смоленську за 15 хвилин до запланованого приземлення літака президента Польщі заборонив посадку російському вантажному літаку зі співробітниками ФСБ РФ на борту. За даними видання, диспетчер не міг заборонити посадку пілотові літака президента Польщі.
Аналізуючи причини трагедії, з`явилася інформація, що літак заходив на посадку чотири рази, хоча неможливість з другого разу посадити літак – вже сама по собі передумова до льотного інциденту. Цікаво, що польські колеги вважають, що пілот зробив тільки одну спробу посадки, так само, як і не вірять у те, що на нього могли вплинути накази Качинськогосісти тут і зараз.
В той же час багато ЗМІ стверджують, що президент Качинський міг наполягати на посадці. При цьому згадують ситуацію з польотом президента до Грузії.
Тоді Качинський сказав: «Я верховний головнокомандуючий». А льотчики – всі військові. Льотчик сказав «ні» і сів у Баку.
На думку російських журналістів Олексія Венедиктова і Юлії Латиніної, Качинський добре знав, що керівництво Росії не бажало його бачити в Катині. За даними журналістів, якщо Туска Путини запросив офіційно, то Качинського ніхто не запрошував. Це був його приватний візит, і ніхто, окрім представника президента, його там не зустрічав.
Польський президент усвідомлював, що його не чекають, його особисті стосунки з керівництвом Росії погані, і в мить, коли він наближається до аеропорту, йому доповідають, що росіяни завертають його або до Мінська, або до Москви. При тій недовірі, яка існувало між персонально російським керівництвом і Лехом Качинським він міг сприйняти все це як витівки Путіна.
Взагалі, наші експерти відзначають, що жоден з перерахованих чинників не є причиною для катастрофи, але коли все сходиться разом, то це і може послужити причиною для трагедії.
Маша Міщенко
