Учора Юлія Тимошенко таки отримала телеефір. Щоправда, не на «Інтері», куди її вперто не пускають, доводячи, що «Велика політика з Євгеном Кисельовим» - не концерт за заявками. Тим паче коли заявки надходять не від глядачів, а від політиків. Можливість виступити їй надали на іншому, здавалося б, теж «ворожому» каналі – ТРК «Україна», який належить найбагатшому члену ПР (і громадянину України) Рінатові Ахметову. Тимошенко прозоро натякнула, що тепер «демократичного ведучого» Савіка Шустера мають звільнити з роботи. Той же можливість таких сумних для себе наслідків надання ефіру Тимошенко рішуче відкинув.
Учасники передачі Шустера, делеговані Партією регіонів, зробили все, щоб мінімізувати можливий позитивний для Тимошенко ефект від участі в популярному політичному ток-шоу. Тема – зрозуміло яка: Харківський пакт, який є нині топ-темою усіх ЗМІ. Основним опонентом Тимошенко виставили досвідченого й професійного дипломата, міністра закордонных справ Костянтина Грищенка. Але його розлогі менторські пасажі швидше пасували б лекції для студентів. Такий стиль ще більш-менш сприймався, коли Костянтин Іванович виступав пару тижнів тому на Інтері в Євгена Кисельова: адже міністр не мав там політичних опонентів, а журналісти не особливо його шарпали.
Цього разу він мав дискутувати з досвідченою «майстринею жанру». Чи не першою ж реплікою Тимошенко вибила Грищенка з колії розповіддю про те, як він хвалив її у січні 2009 року за підписання тих самих газових контрактів, які нині, мовляв, він так жорстоко критикує. Дипломат зовсім не по-дипломатичному, у дуже різкому тоні заявив, що Юлія Володимирівна просто бреше. І на цьому моменті його рейтинг у студії впав на 15 пунктів. Не люблять у нас, коли жінок ображають. Та й не віриться, що Тимошенко на всі сто відсотків придумала, як міністр хвалив свого прем’єра. Хіба що художньо прикрасила розповідь.
Тимошенко спокійно реагувала як на Грищенка, так і на звично хамську Інну Богословську, яка явно витягувала неприятельку на «жіночий вереск на галявині», волаючи базарним голосом про «крадійку» Тимошенко та її «поплічників», за якими «тюрма плаче». Юлія Володимирівна на провокації не велася, стоїчно витримувала всі образи, хоча було видно, як перекосилося обличчя, а в очах стоять непідробні сльози. Це, скоріше, додало їй співчуття глядачів і позитиву.
Але загалом позитиву було небагато. Важко навіть пригадати ще один такий ефір Тимошенко, де було б так мало драйву та енергетики. Недарма середній показник рейтингу в студії ледве перевалив за 55%. Екс-прем’єр мусила захищатися від звинувачень в укладенні кабальних газових контрактів, у доведенні економіки «до ручки». Коли починала хвалити діяльність свого уряду, рейтинг падав нижче від 50% (не віриться народу).
Рейтинг зростав у тих нечастих випадках, коли Юлія Володимирівна торкалася економічної та соціальної сфери. Зокрема, говорила про загрозу для української авіаційної промисловості, яку зберуть докупи й віддадуть під оруду росіянина. А найвищий рейтинг (понад 70%) був тоді, коли вона повідомила про підвищення житлово-комунальних тарифів у… Севастополі в день підписання Харківського пакту. І це при тому, що Янукович пообіцяв: зниження ціни на російський газ дасть можливість не піднімати тарифи для населення. Воістину, потрібно ближче бути до людей та їхніх повсякденних потреб!
Тимошенко провела аналогію з Великою Вітчизняною війною: вояки тоді, за її словами, захищали рідну землю, а не віддавали її ворогу, як нинішня влада. За логікою виходило, що вороги – це росіяни, які окупують українську земельку Севастополя. Цією фразою Юлію Володимирівну кололи потім разів п’ять чи шість.
Через деякий час після свого виступу Тимошенко пішла зі студії, чим дала привід секретареві РНБО Раїсі Богатирьовій звинуватити її у «втечі». Але сама Багатирьова виглядала у своєму виступі доволі безпомічно і беззубо.
Загалом схоже було, що Тимошенко не відновила форму після програшу виборів.
Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко виступав чітко, аргументовано й гостро. Перетікання голосів при переголосуванні в студії на бік супротивників подовження оренди російського ЧФ було й заслугою Анатолія Степановича.
А від Тимошенко чекаємо відновлення полемічних кондицій. Влада, яка здійснює сьогодні потужну експансію й робить вчинки, сумнівні з точки зору дотримання національних інтересів і Конституції, повинна мати сильну опозицію.
Та й узагалі – шоу маст гоу он!
Микола Писарчук
