Російське брязкання зброєю в Грузії в серпні 2008 року й зовсім недавнє, хоча й більш дипломатичне, установлення лакейського правління в Україні привернуло увагу міжнародної спільноти. Водночас була реакція потурання, з невеликим проявом обурення, і без протесту.
Росія ніколи не виявляла великої любові до неросійського населення, але останні кроки стали нахабно ворожими, при відсутності протесту з боку міжнародних структур, членом яких є Росія.
Очевидно, посмілішали Путін і Медведєв, і, незалежно від порядку, взялися за українців Росії. За словами провідників українських громадських організацій у РФ, починаючи з 2004 року, українська культура в Росії відчуває неабиякий тиск, особливо в Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі. Бібліотека української літератури в Москві була очищена від “українських націоналістів”, Український освітній центр у середній школі № 3124 в Москві зачинився. Російське міністерство юстиції провело аудит і припинило діяльність провідної української федеральної структури – національно-культурної автономії українців Росії. Директива міністерства спиралася на скаргу третьої особи, у якій стверджувалося таке:
«В.Семененко, який представляє українські неурядові організації в Росії від імені Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (ФНКА УР), регулярно бере участь у заходах, організованих іноземними неурядовими структурами - “Українською Всесвітньою Координаційною Радою”(УВКР), "Світовим Конгресом Українців" (СКУ) в питаннях, що стосуються української нації. Лідери цих організацій, діють з позиції націоналізму й сепаратизму... активність їх і Семененка... спрямована на пропаганду прославляння українського народу… мета ФНКА УР – дискредитувати поточну діяльність і політичний курс Росії на єднання націй і у своїй діяльності становить небезпеку для існуючого конституційного ладу».
Ці твердження є кричущими навіть для Росії, оскільки вони явно суперечать міжнародним нормам цивілізованого суспільства щодо діяльності етнічних меншин, праву на свободу асоціацій і зборів. УВКР є офіційно зареєстрована в Україні, а СКУ – офіційно зареєстрованим у Канаді. Українське співтовариство шукало судового захисту. Проте на 12 травня 2010 Тверський районний суд Москви підтримав позицію міністерства юстиції і підтвердив ліквідацію з посиланням на три порушення:
« 29 жовтня 2009 В.Семененко від української громади взяв участь у публічному заході "Радіо Свобода". 11-12 листопада 2009 співголови В.Бабенко і В.Семененко організували і провели в Москві міжнародну науково-практичну конференцію під назвою «Історія, стан і перспективи розвитку україністики в Росії»... 26 листопада 2009 року В.Семененко представляв ФНКА УР і головував на заході, присвяченому «жертвам Голодомору і вбивствам українців у 30-х роках», який був організований на підтримку та вшанування пам`яті жертв, з "вічним вогнем" і документально-художньою виставкою "Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу», яка відкрилася в Києві 25 листопада 2009 року».
Водночас російський закон «Про громадські об`єднання» передбачає:
«Стаття 42. Призупинення діяльності громадських об`єднань
Якщо громадське об`єднання порушує Конституцію Росії або законодавство Росії, і якщо воно вчиняє дії, що суперечать статутним цілям, орган федеральної державної реєстрації чи його відповідний територіальний орган або Генеральний прокурор Російської Федерації або відповідний прокурор, підлеглий йому, повинні виступити з доповіддю на вищезазначені порушення до керівного органу цього об`єднання і встановити термін часу для їх усунення. Якщо ці порушення не будуть усунуті у встановлений термін часу, орган чи посадова особа, який (яка) зробила відповідне подання, має право припинити порядок діяльності громадського об`єднання на термін до 6 місяців. Рішення про призупинення діяльності громадського об`єднання може бути оскаржене в суді.
Стаття 43. Наслідки призупинення діяльності громадського об`єднання
Якщо діяльність громадського об`єднання призупинена, його права як засновника засобу масової інформації повинні бути також призупинені, і це має бути забороною організовувати й проводити вечірки, мітинги, демонстрації і ходи, пікетування та інші види масових дій або публічних заходів»…
Неймовірно, але, здається, російський закон безсоромно підтримує заходи, вжиті міністерством і судом. Водночас навіть з таким законодавством Росія залишається постійним членом Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй, членом Ради Європи і навіть доповненням до того, що колись було Великою сімкою. Що робитиме західний демократичний світ, щодо Росії сьогодні?
Ще давно, у травні 1945 року, делегація української громади (Українського конгресового комітету Америки) в Сполучених Штатах зустрілася з Д.К.Пулом, молодшим співробітником зі зв`язків з громадськістю делегації Сполучених Штатів на Сан-Франциській конференції. Делегація УККА відзначила, що Сполучені Штати були чемпіоном пригноблених народів і вони можуть бути впевненні в американському офіційному інтересі у справі української незалежності. Пан Пул відповів, що ставлення американського народу до всіх, хто почувається пригнобленим, чітко визначено. Водночас, одначе, він відзначив, що передусім необхідно встановити доброзичливе співіснування з СССР, і ніщо не має заважати цій роботі. На жаль, практично нічого не було зроблено за майже півстоліття, аби завадити цьому.
Дякувати Богові, сьогодні ми живемо в іншому світі...
Аскольд Лозинський
