Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін заявив, що Росія готова знайти можливості збільшення постачань до Японії природного газу. Прем`єр нагадав, що Газпром має можливість збільшити постачання до Європи на 60 млн. куб. м в добу, що дозволить постачати більше скрапленого газу у Японію. Тобто Росія готова збільшити постачання газу в Європу по трубах, а ті танкери та газовози із скрапленим газом, які йдуть до Європи, розвертаються та йдуть до Японії. І це можна зробити практично зараз, сказав російський прем’єр на нараді у Південносахалінську.
Ця заява Путіна – відчайдушна спроба привернути увагу до російського газу, скориставшись ситуацією, яка виникла в Європі через події в Лівії. Але, власне кажучи, Японія тут притягнута за вуха. Бо тема допомоги Японії через збільшення постачання російського газу не витримує критики. Структура енергоспоживання Японії показує, що ця країна не є настільки залежною від постачань газу. У загальному енергобалансі Японії частка природного газу становить 17%. Нафта перебуває на першій позиції та займає майже половину споживання, вугілля – на другій, і лише на третій позиції – газ, на четвертій – ядерна енергетика. Японія імпортує майже весь природний газ у скрапленому вигляді, але її основні постачальники розташовані поруч: дві третини СПГ для Японії забезпечуються чотирма країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону: Індонезією, Малайзією , Брунеєм та Австралією і трохи більше п’ятої частини ввозиться з Перської затоки: Катару ОАЕ, Оману. Тому для основних японських постачальників немає необхідності розвертати танкери, як це пропонує Путін.
Японія зараз найбільше потребує електроенергії. Але й у виробництві електроенергії газ не є домінуючим. Японія використовує більшу частину газу, як промислову сировину, а вже потім як енергоносій. Там існує сорок терміналів скрапленого газу. Маючи диверсифіковані поставки, розвинену інфраструктуру, пункти прийому газу, серйозних проблем в цій країні не виникне. Тому складні комбінації, які пропонує російський прем’єр, їй просто не потрібні. За цим висловом Путіна стоїть зовсім не вболівання за Японію, а шкурні інтереси відновити втрати російських поставок газу до Європи через негнучку цінову політику.
Є ще один нюанс. Очевидно, що тимчасово Японія не зможе брати СПГ у попередніх обсягах. Отож танкери зі скрапленим газом із Азіатського регіону можуть податися в Європу. От саме цього і боїться панічно прем’єр РФ. Нагадаємо, що так вже було після фінансової кризи 2009-2010 років та сланцевої революції, коли танкери з СПГ з Близькосхіднього регіону замість американського прибули на європейський ринок. Тоді ті обсяги, що імпортувала Америка, пішли на ринок Європи.
Отож, російський вислів: “Кому війна (у нашому випадку цунамі та землетрус), а кому мать родна”, не спрацює у випадку з Японією.
Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”
