У Києві в Українському домі 5 квітня пройшов Національний круглий стіл «Місія інтелігенції та вільних людей України», скликаний за ініціативою групи «Перше грудня».
У президії зібралися дуже заслужені перед Україною люди. Люди з особистою історією моральних вчинків, і то не поодиноких, а тривалої моральної поведінки у протистоянні тоталітарномук тискові.
Попри те, що на круглому столі було сказано дуже багато правильних і доречних слів про моральні проблеми суспільства, видимих результатів досягнуто поки що не було.
А їх може бути три.
Перший варіант— коли все закінчиться пшиком, його ініціатори виговоряться, їхня енергія піде «в гудок» а тема об’єднання моральних людей країни, яка одна здатна витягнути її з прірви, заглохне. Очевидно, влада мріє про такий результат.
Другий — коли ця ініціатива перетвориться на чинник суспільних відносин і зможе впливати на громадську думку в Україні, як у контексті виборів, так і на постійній основі. Це один з цілком прийнятних для суспільства варіантів розвитку подій, оскільки означатиме появу важливого центру моральної оцінки, зі збереженням можливості трансформації руху на політичний чинник. Однак, поки для цього не було надто багато зроблено, зокрема Ініціатива не підготувала вимоги, що резонували б з потребами й настроями суспільства.
Третій шлях – це якби найвпливовіші члени цієї ініціативи постійно або на якийсь час пішли у політику, аби своїм авторитетом і прикладом допомогти кволій українській демократії.
Як казав, здається, хтось із американських президентів, «круті часи вимагають крутих рішень».
Дехто спитає: навіщо політика, невже рухові не можна залишатися такими собі «моральним гуру», впливаючи закликами на суспільство?
Річ у тім, що така позиція самоусунення від ключової сфери життя країни - політики, через яку може бути вирішено 90% питань її буття, явно не перетинається з визначенням «моральний». Як учив апостол Яків, «віра без діл мертва».
Треба чітко розуміти, що левова частка соціальних та моральних патологій, якими переповнена Україна, ростуть з нинішньої влади, її безбожництва і моральної деградації. Погляньмо: ледь не до кожного резонансного злочину в країні так чи інакше причтні представники влади.
Через владу усі питання вирішуються набагато швидше, ніж через тривалі суспільні процеси. Невже гуманно мучити свій народ ще кілька десятиліть чи століть, чекаючи поки він «зрозуміє»? Може, давайте пожаліємо його зараз?
Зрештою, «гуру» Індії Махатма Ганді не лише закликав до моралі, але й писав конституцію в індійському конгресі.
Якщо ми хочемо швидких змін, треба впливати на владу. Якщо її не чіпати, то змін чекатимемо століттями. Ще більшою мірою це стосується суспільств із фрагментованим інформаційним простором, як українське.
А у владу можна прийти лише через політичну боротьбу. У демократичних країнах це робиться через вибори, у недемократичних – як доведеться, іноді теж через вибори.
Якщо у людей є моральний авторитет, треба не носитися з ним, а використовувати з користю для країни.
Моральні авторитети, мали б самі визначити оптимальний варіант своєї участі в житті: чи брати участь у виборах на боці тієї чи іншої опозиційної сили, чи взятися до формування політичної сили.
Зрештою, опозиційних виборців вистачить на всіх. Адже владі довіряє утроє менше, ніж не довіряє.
Головне, пам‘ятати: якщо люди, що зібралися в Ініціативу «Першого грудня», діятимуть порізно, усе лишиться так, як є.
Участь гуманітарної інтелігенції в політиці – цілком нормальна і органічна річ для країн, які виходять із тоталітарного минулого. Колись поет Євген Маланюк сказав: "Як в нації вождів нема, то за вождів — її поети". У Варшаві є цвинтар, де поховані учасники польського повстання проти німців 1944 року. Там лежать як не поет, так літературознавець, історик, перекладач чи журналіст. Це значить, що коли в країні критична ситуація, то до першими боротьби стають ті, хто здатен гостро відчувати справедливість і потребу часу.
Якщо нинішня Ініціатива «Першого грудня» не зважиться на політичну участь, її учасників можна буде зрозуміти.
Не можна штовхати в політику тих, хто не вважає себе до того готовим.
Легше говорити про мораль, ніж підставитися під жорсткі вибрики виборчої кампанії, тим більше людям у поважному віці. Зрештою, люди, об‘єднані в «Ініціативу Першого грудня» й так зробили для України багато. Нашим би сучасникам стільки зробити. Якщо ця Ініціатива просто говоритиме правильні слова у потрібний час, це теж не мине марно.
Хоча стократ більшого можна досягти, якщо об‘єднатися й дати суспільству актуальний моральний орієнтир. Так само як злочинність високопосадовців заразна, так і приклад моральних і відповідальних дій вплине на людей значно дужче за заклики.
Можливо, чимало членів ініціативи «Перше грудня» ще не сказали своє головне слово.
Олександр Палій
