У далекі шістдесяті минулого століття був популярний анекдот: «Запитання. Хто такий Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв? Відповідь. Це дрібний політичний діяч епохи Алли Борисівни Пугачової».
Думаю, що через п`ятдесят років навряд чи згадають такого собі Вадима Колесніченка, навіть не скажуть про схожість з тією самою криловською «Моською», яка гавкає на слона.
Ступінь Вашого політичного недомислу і цинізму, Вадиме Васильовичу (суджу з багатьох Ваших програмних заяв, хоча підозрюю, що ці «креативи» готуються Вашим спеціальним інтелектуальним штабом, а не особисто Вами), зашкалює. Як казав хтось дуже розумний: цинік - це людина, яка, почувши запах квітів, озирається в пошуках труни.
Але це від слабкості, а не від сили. Міць політика не у дзявканні шавки на лева, якого замкнули в клітці. А у здатності «народжувати» креативні ідеї, смисли, які ведуть до Храму. Ще політику треба бути великодушним, мати співчуття, жалість, володіти тим, що називається сором.
Але, напевно, цинік, лицемір навряд чи усвідомлює, що наділений «унікальними якостями», які погано пахнуть і які неприйнятні для суспільства людей порядних, совісних. Американський президент Лінкольн писав: «Лицемір - це людина, що убила своїх батьків і просить про поблажливість на підставі того, що він сирота».
Чи пам`ятаєте Ви, борцю «за права росіян» в Україні, ленінське: «Ідеї стають матеріальною силою, коли вони оволодівають масами»?
Так от, тільки сліпий, німий і глухий не бачить, не чує того, що Юлія Тимошенко, перебуваючи, багато місяців за гратами, ізольована від комунікацій, переграла, перемогла Вашу владу поки тільки ідеологічно, пропагандистськи.
Усі перемоги опозиції попереду, але фундамент, «наріжні камені» майбутніх успіхів Ваших опонентів вже сьогодні заклала пані Тимошенко. Це, як любить говорити Жириновський «однозначно», як те, що завтра сонце зійде.
Пане Колесніченку, не Ви, озброєні телеканалами та газетами, перами тисяч журналістів, які працюють у підконтрольних нинішній владі ЗМІ, а ув`язнена Юлія Тимошенко формує політичний порядок денний в Україні та імідж України в зовнішньому світі.
Не про Вас, не про українську владу, яка декларує поліпшення життя в Україні, каже український та європейський обиватель, а про Юлію Тимошенко.
Не до Вас в адміністрації, міністерства, парламент, в офіси, а в тюремну камеру - паломництво президентів, прем`єр-міністрів і парламентаріїв. Думаю, що скоро ув`язнена Тимошенко (чого на світі не буває, може, із зеків) заведе протокольну службу і прес-секретаря.
Не про Вас, не про Партію регіонів, а про Юлію Тимошенко пишуть на своїх сторінках у соціальних мережах мільйони блогерів всіх країн Нового і Старого світу.
Не Ви, не Ваш лідер, а Юлія Тимошенко - зірка світових ЗМІ, головний тренд білої, чорної і жовтої (будь-яких кольорів) преси.
І знаєте чому? Тому, що у жодного Вашого партайгеноссе, як формального, легітимного, так і підкилимного, таємного, «сірого», немає того, що в політиці і психології називається «харизма». А в неї є!
Її, а не Вас, Вадиме Васильовичу, Господь Бог в тім`ячко поцілував. (Хоча прекрасно усвідомлюю, що є і злий і добрий геній, як білий і чорний лебідь).
Тому у Вашої каналізаційної творчості є два мотиви.
Перший. Це заздрість! Ви ніколи не зможете бути політичним лідером, таким, як Юлія Тимошенко.
А по-друге, Ви її боїтеся. Вас відвідав страх. Він у Вашому серці, мізках і навіть у... вибачте, соромлюся написати де.
Ви і Ваші партійні колеги, прекрасно розуміють, що якщо Юлію Тимошенко відпустити на волю, то Ваша влада не протрималася б і до кінця літа.
Вадиме Васильовичу!
Хочу заявити, що я не є шанувальником екс-прем`єра і не переконаний, що Юлія Тимошенко повинна повернутися у велику політику. Але об`єктивно: ув`язнена Тимошенко, перебуваючи за гратами, змусила людей української влади, весь український політичний клас грати за її правилами.
Як то кажуть, «лицом к лицу лица не увидать». Юлія Тимошенко у в`язниці - унікальне політичне явище в світовій політиці та історії суспільства. І станеться те, що в теорії називають «політична класика».
Віктор Тимошенко
