Підпишіться на нас в Google
119-річний житель Коста-Рики Хосе Флорес Флорес може стати найстарішою людиною у світі, якщо міжнародні експерти офіційно підтвердять його вік. Попри поважний вік, чоловік перебуває у доброму фізичному стані, а дослідники називають його випадок "абсолютно винятковим". Про це пише El País English Edition.
Згідно з даними Цивільного реєстру Коста-Рики, 11 липня 1907-го, 119 років тому, жінка на ім'я Хосефа у провінції Гуанакасте народила хлопчика, якого охрестили Хосе Флорес Флорес.
Як зазначило видання, усі, хто народився в першому десятилітті ХХ століття і навіть пізніше, вже померли. Проте пан Хосе досі живий, має гарне здоров'я і мешкає в сільському муніципалітеті на краю так званої "блакитної зони" - регіону, де завдяки здоровим умовам життя проживає незвично велика кількість довгожителів.
Автори наголошують, що Хосе, без сумніву, є найстарішою людиною Коста-Рики і, можливо, всього світу. Однак офіційне визнання цього рекорду ще залежить від завершення процедури сертифікації, яку його родичі проходять за підтримки місцевої організації та іспанського дослідника, який без вагань називає Флореса "абсолютно винятковим випадком".
Як живе 119-річний чоловік
Коли журналісти зустрілися із довгожителем, на їхнє привітанні він відповів "почуваюся чудово". Вони розповіли, що чоловік сидів поруч із повітряними кульками, що залишилися після нещодавнього святкування дня народження. На сніданок він їв gallo pinto - страву з рису і квасолі, свіжий сир і смажений банан. Чоловік зустрів гостей міцним рукостисканням і "повільною, але щирою усмішкою".
Хосе погано чує і страждає через зношені колінні суглоби. Для прогулянок надворі користується ходунками, щоб відчути подих вітру, послухати папуг на деревах і привітатися із сусідами. Його супроводжує онука Геллен Флорес.
"Багато людей ставляться до своїх літніх родичів, наче до меблів: їх годують і доглядають, але не завжди сприймають як особистостей із повноцінними правами. Тут же саме [Хосе] ухвалює остаточні рішення щодо свого майна", - розповіла онука, яка повністю взяла на себе турботу про дідуся.
Бідність супроводжувала Хосе усе життя
У виданні зазначили, що Хосе від самого народження супроводжує бідність. Його виховувала бабуся після того, як мати дитину покинула, а батько помер, коли хлопчикові було сім років.
Ще малим він навчився працювати в полі, а ледь ставши підлітком, поїхав заробляти гроші на бананових плантаціях. Йому доводилося працювати в умовах, які навряд чи асоціюються з довгим, приємним і здоровим життям, якщо не враховувати постійні фізичні навантаження, йдеться у статті.
Пізніше, вже одружившись і ставши батьком, він переїхав на північ країни, однак так і не заробив достатньо, щоб придбати власну землю. Свого часу держава навіть планувала виділити йому земельну ділянку, але тоді йому було майже 75 років, і він не відповідав вимогам програми, адже ніхто не вірив, що він ще зможе її обробляти, зі сміхом згадує онука. Тепер вони живуть у дуже скромних умовах, попри численні обіцянки надати їм достойне житло.
Три секрети довгого життя
Проте, як розповів сам Хосе, він завжди вмів долати труднощі.
"Багато працювати, довіряти Богові й харчуватися здоровою їжею", - таку формулу довголіття озвучив чоловік.
Його дружина Офелія померла у 71-річному віці.
"Я можу сказати, що він уособлює функціональний стиль життя цього регіону: міцні сімейні та громадські зв'язки, органічні продукти, постійну фізичну активність і спокій простого життя, де ритм визначають сонячне світло та релігійна духовність... Це поєднання багатьох чинників", – каже засновник асоціації "Блакитна зона" Хорхе Віндас.
Організація займається популяризацією та збереженням цієї частини провінції Гуанакасте як регіону з великою кількістю довгожителів.
Втім, сам Флорес не є "продуктом" блакитної зони Гуанакасте. Віндас жартує, що "він просто поїхав звідти майже на століття, а потім повернувся". Насправді ж Хосе більшу частину життя поділяв традиційний спосіб життя цього регіону, який нині стрімко змінюється під впливом туристичної індустрії та припливу нових мешканців. Вони змінюють місцеве середовище та звички людей.
Що кажуть дослідники
"У цьому салаті під назвою "довголіття" дуже багато інгредієнтів. Генетика, харчування, фізична активність... Тепер ми ще додаємо людські взаємини та соціальні зв'язки. Але остаточної відповіді, яка пояснювала б усе, не існує, адже інші люди, які жили в подібних умовах, помирали значно молодшими", – каже доктор геронтології з Університету Аліканте (Іспанія) Хосе Антоніо Рабадан, який досліджує регіон Гуанакасте та вже понад 70 разів відвідував місцевих довгожителів.
Рабадан познайомився із Флоресом, коли тому виповнилося 117 років, і був вражений його фізичним станом.
"У 119 років поняття "норма" вже не існує. Це випадки, які ми лише починаємо розуміти", – каже дослідник про чоловіка, який у 113 років щодня проходив близько кілометра, щоб зустрічатися з іншими літніми людьми в денному центрі містечка, де тоді мешкав.
Рабадан оптимістично налаштований щодо міжнародного визнання віку Хосе. За його словами, державний реєстр Коста-Рики є надійним, а також збереглася копія свідоцтва про хрещення, підписаного єпископом Луїсом Лейподом у 1907 році.
"Ми маємо дуже повне досьє, яке повністю підтверджує життєву історію Хосе завдяки офіційним і перевіреним документам", – додає Рабадан.
Він упевнений, що отримає позитивне рішення від міжнародної організації, заснованої у США, яка реєструє та досліджує супердовгожителів, тобто людей віком понад 110 років.
Після цього Хосе потенційно може потрапити до Книги рекордів Гіннесса, хоча дослідник наголошує, що воліє рухатися поступово.
Хто зараз офіційно є найстарішою людиною у світі
Наразі найстарішою живою людиною у світі вважається англійка Етель Катергем, якій 21 серпня виповниться 117 років, зазначило видання. Абсолютний же рекорд належить француженці Жанні Кальман, яка прожила 122 роки і 164 дні та померла у 1997 році.
Рабадан і Віндас переконані, що Флорес є винятковою особистістю, але водночас він належить до поколінь мешканців Гуанакасте, які мали особливі переваги для довголіття. Ці переваги вже майже зникли у молодших поколінь, про що ще з 2023 року говорить відомий демограф Луїс Росеро-Біксбі, засновник Центральноамериканського центру народонаселення при державному Університеті Коста-Рики.
Водночас учений зазначив, що люди, народжені до 1930-х років, і досі демонструють у цьому регіоні винятково високу тривалість життя. Загалом же очікувана тривалість життя при народженні в Коста-Риці перевищує світовий середній показник і становить 83,7 року для жінок та 78,6 року для чоловіків, згідно з офіційними даними.
Старіння населення пришвидшується
Однак ці високі показники поєднуються з іншою загальнонаціональною тенденцією – різким падінням народжуваності до 1,1 дитини на одну жінку. Це пришвидшує старіння населення та створює дедалі більший тиск на економіку, систему соціального забезпечення та пенсійну систему країни.
Онука Флореса Геллен, наприклад, має лише одну дитину, яка також допомагає доглядати за прадідусем.
"Будинок для людей похилого віку? Лише через мій труп. Тут про нього піклуємося моя мама, мій син і я. Це його дім і це його родина", – каже жінка.
Раніше УНІАН писав про 3 головні правила довгого і щасливого життя, які назвав 103-річний лікар-невролог зі США Говард Такер. По-перше, на його думку, для цього потрібно тримати розум у тонусі, постійно вчитися і працювати. По-друге, він категорично проти того, щоб носити у собі ненависть, гнів і образу, які забирають енергію і виснажують фізично. По-третє, як наголосив чоловік, насолоджуватися треба всім у міру, адже "саме помірність робить задоволення можливим у довгостроковій перспективі".
