Євросоюз надає Україні найбільшу серед країн-не членів ЄС допомогу для атомних електростанцій, але жодна зовнішня допомога не може вважатись ефективною, доки українська атомна енергетика не отримає повноцінне фінансування за рахунок збалансованого тарифу.
Про це у своїй авторській статті «Парадокс: ядерна енергія в Україні в три рази дешевша, ніж вугільна», надрукованій 4 листопада у виданні EU Today, пише британський журналіст Гері Картрайт.
Журналіст звернув увагу, що впровадження заходів щодо підвищення безпеки та ефективності роботи АЕС України має фінансуватись і з власних коштів НАЕК "Енергоатом", але цього не відбувається.
На його думку, компанія має потенціал для того щоб бути фінансово успішною, оскільки її частка на українському ринку електроенергії послідовно перевищує 50% попиту, а на піках споживання сягає 70%.
Також, середня вартість електроенергії для українських споживачів вже на рівні деяких країн Східної Європи, а ринкова ціна продовжує зростати. В останні роки Україна робить значні зусилля для реформування свого енергетичного ринку, щоб привести його у відповідність до європейської моделі.
Однак, як пише журналіст, проблема полягає в тому, що для обчислення ціни на електроенергію, яку виробляють АЕС, в Україні використовуються неринкові методи. Це породжує парадокс, який полягає в тому, що атомні електростанції отримують на 300% менше грошей за вироблену електроенергію, ніж електростанції, які працюють на вугіллі.
Згадує у статті журналіст и про формулу розрахунку цін на вугілля, яка отримала назву «Роттердам +», і це формула, яка лежить в основі розрахунків тарифу на продаж електроенергії вугільних електростанцій на українському оптовому ринку.
Картрайт пояснює, що спочатку формула «Роттердам +» була представлена як вирішення проблеми дефіциту вугілля на українських електростанціях. За допомогою формули «Роттердам +» передбачалось компенсувати втрату постачання вугілля з тимчасово окупованих територій за рахунок імпорту.
Журналіст звертає увагу, що в Україні є багато як критиків цієї формули, так і прихильників.
Критики стверджують, що прив'язка цін на вугілля до імпортних цін вже не є виправданою, оскільки Україна сьогодні видобуває у багато разів більше власного вугілля, ніж купує на зовнішньому ринку. І що основним бенефіціаром формули "Роттердам+" є найбільша приватна компанія з видобутку вугілля та виробництва електроенергії в Україні - ДТЕК.
У свою чергу прихильники формули стверджують, що скасування "Роттердам +" дестабілізує ринок електроенергії в Україні. Таку ж позицію займає український регулятор.
Але поки йдуть ці суперечки, сектор ядерної енергетики в Україні змушений працювати в умовах сильного недофінансування, пояснює журналіст. Регулятор використовує штучно занижену вартість електроенергії АЕС, щоб компенсувати збільшення цін на електроенергію теплових електростанцій, викликане використанням формули «Роттердам +».
З 1 жовтня поточного року тариф на продаж електроенергії від атомних електростанцій, встановлений НКРЕКП, становить 1,7 євроцентів за 1 кВт-год, а тариф для теплових електростанцій становить 5,8 євроцентів за 1 кВт-г., відтак різниця перевищує 300%. У більшості країн ЄС відповідна різниця не перевищує 30%.
Британський журналіст наголошує, що ця ситуація не може не турбувати ЄС. Адже енергетична стратегія України на найближчі 20 років чітко заявляє, що атомна енергетика залишатиметься основним виробником електроенергії.
«Проте органи влади в Україні ніяк не можуть дати відповідь на запитанням: чому ціна, яка сплачується за електроенергію українських АЕС, залишається найнижчою в Європі? Збереження такої ситуації здатне звести нанівець ефективність допомоги Європейського Союзу з підвищення безпеки та надійності українських атомних електростанцій», - підводіть підсумки Гері Картрайт у своїй статті.
Гері Картрайт – випускаючий редактор EU Today. В якості журналіста спеціалізується на темах екології, енергетики та питаннях оборони. Має більш ніж 10-річний досвід роботи в якості співробітника в інституціях ЄС, співпрацював з політичними групами та депутатами Європарламенту в різних галузях політики.
