Заради порятунку бюджету Кабмін активно розширює базу платників податків. Тепер до неї включено й IT-корпорації на кшталт Google. Рішення цілком логічне, однак за ним не стоять комплексні реформи, спрямовані на стимулювання бізнесу і заохочування інвесторів.

Про це пише у своєму новому блозі, який вийшов на інформаційному порталі Ліга, доцент Університету державної фіскальної служби України, кандидат юридичних наук Андрій Гмирін.

Цього разу експерт аналізує закон № 1525-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам". Він набув чинності 2 липня й отримав у суспільстві назву закону "про податок на Google". Ухвалені зміни стосуються низки компаній: Google, YouTube, Apple, Microsoft, Facebook, TikTok та інших.

Андрій Гмирін пояснює, що головна мета закону - прибрати шпарину в Податковому кодексі, яка досі дозволяла інформаційним гігантам уникати обов’язку щодо сплати ПДВ за надані послуги резидентам України. За словами автора, п.186.4 ПКУ визначав місцем постачання послуг місце реєстрації постачальника, а у випадку із Google постачальник був зареєстрований за кордоном і не мав української реєстрації.

Це означало, що сплата резидентами України за сервіси Google не була для компанії підставою реєструватися в якості платника ПДВ на території України. І хоча п. 186.3 ПКУ містив положення, за яким місцем постачання рекламних послуг вважалось місце реєстрації їх отримувача, ця норма трактувалася неоднозначно, тому й не застосовувалась до зазначених компаній. Останні зміни до ПКУ покликані прибрати ці різночитання, говорить експерт.

Автор пише, що новація Податкового кодексу, пункт 186.31, чітко визначає: "Місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг". Водночас, "місцем постачання вважається країна, в якій розміщені такі інші засоби зв’язку або до якої надіслано карту доступу для її використання (у тому числі місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою, що використовувалося отримувачем електронної послуги).

Додатковими доказами для визначення місцезнаходження фізичної особи - отримувача послуг, один із яких застосовується одночасно з одним із зазначених у підпунктах "а"-"в" цього пункту відомостей, є: платіжна адреса фізичної особи - отримувача послуг; банківські реквізити, зокрема місце ведення банківського рахунка, використаного для розрахунку за електронні послуги; інша комерційно важлива інформація".

За словами Андрія Гмиріна, відтепер IT-гіганти на кшталт Google сплачуватимуть податок на додану вартість у розмірі 20% в іноземній валюті. Хоча в ухвалених змінах є певні винятки. Наприклад, "від сплати ПДВ будуть звільнені операції з постачання послуг з дистанційного навчання через Інтернет, якщо ця мережа використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем. Також від податку на додану вартість звільнено операції з постачання освітніх послуг шляхом доступу до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів у мережі Інтернет..."

Що ж до самого Google, зазначає науковець, – тепер компанія зобов’язана зареєструватися платником ПДВ на території України. Звітуватиме вона за спрощеною формою в центральний орган ДПС, використовуючи спеціальний електронний сервіс. Загалом, для IT-компаній це стане обов’язковою процедурою - за умови, якщо загальна сума від здійснення ними відповідних операцій перевищуватиме 1 млн грн на рік. У звіті крім реквізитів декларанта будуть лише договірна вартість постачання електронних послуг та власне сума податку.

Крім того, зміни до ПКУ передбачають особливу форму – "податкове повідомлення особі-нерезиденту". Андрій Гмирін зауважує, що такі повідомлення адресуватимуться особам-нерезидентам – як зареєстрованим, так і незареєстрованим в якості платників податку. У першому випадку це буде аналог звичайного податкового повідомлення-рішення, де ДПС зазначатиме суму податкового зобов’язання (штрафи, несвоєчасна сплата тощо). Більшим є тільки строк сплати за таким рішенням – 90 днів. Також, для осіб-нерезидентів передбачена можливість адміністративного оскарження рішень податкової служби та можливість листування в електронному вигляді.

Україна – не перша держава у світі, де ІТ-гіганти на кшталт Google мають сплачувати податок на додану вартість, пише науковець. І це правило, на його думку, є цілком логічним, оскільки створює умови для ринкової конкуренції і, звичайно, дозволяє наповнювати бюджет. Водночас, автора непокоїть те, що ДПС за допомогою фіскальних важелів зможе тиснути на підприємців. У випадку з міжнародними корпораціями подібний тиск може мати завдати серйозних репутаційних втрат державі. Крім того, за словами експерта, Google та інші світові гіганти змушені будуть підвищити ціни на свої послуги для громадян України. Також автора дивує, що податкові зміни акцентують увагу передусім на фізичних особах – отримувачах послуг, натомість, юридичні особи в документі не згадуються.

Андрій Гмирін певен, що через брак комплексного підходу до реформування економіки ухвалені парламентом новації не матимуть тривалого ефекту. Натомість, поштовхом до розвитку можуть стати системні зміни, котрі передбачають очищення від корупції судових органів, створення гнучкого податкового законодавства, стимулювання підприємництва, заохочення інвесторів тощо.

"Замість точкових рішень уряду й парламенту на кшталт закону "про податок на Google" чи суто декларативної Програми дій Кабміну до 2024 року я вже давно пропоную розпочати реальні перетворення. Їхній алгоритм прописаний у програмі податкових трансформацій "Від нестабільності до гармонії". Ці зміни передбачають реструктуризацію податкових та контролюючих органів, централізацію їхніх функцій, якнайширшу лібералізація системи оподаткування, проведення справжньої амністії капіталів та запровадження податку на виведений капітал, автоматизацію й цифровізацію адміністрування податків, скорочення адміністративного тиску на бізнес. Вкотре мушу висловити жаль, що у високих кабінетах до пропозиції експертного кола дослухаються лише коли-не-коли. Але ми не втрачаємо надії бути почутими", - резюмує Андрій Гмирін.