Підпишіться на нас в Google
У 1964 році британський фізик Пітер Хіггс запропонував революційну ідею: Всесвіт заповнений невидимим полем, яке взаємодіє з елементарними частинками і надає їм масу. Без цього поля всі частинки були б безмасовими, а отже, не існували б зірки, планети і сама матерія у звичному нам вигляді, пише видання Space Daily.
Ця теорія не могла бути перевірена одразу, бо для її підтвердження потрібні були надзвичайно високі енергії, недоступні тогочасним експериментам. Саме тому ідея залишалася гіпотезою протягом десятиліть.
Згодом ця концепція стала частиною так званої Стандартної моделі фізики – теоретичної системи, яка описує всі відомі елементарні частинки та сили, крім гравітації. Але одна важлива деталь залишалася невідомою – чи існує сама частинка, пов’язана з цим полем.
Щоб знайти відповідь, у Європейській організації ядерних досліджень CERN побудували Великий адронний колайдер – найбільший і найпотужніший прискорювач частинок у світі. У ньому частинки розганяють майже до швидкості світла і змушують їх стикатися, щоб у цих зіткненнях з’явилися нові частинки.
У 2012 році два незалежні детектори – ATLAS і CMS – зафіксували сигнал нової частинки з масою приблизно 125 Гігаелектронвольт. Її властивості відповідали тому, що передбачала теорія Хіггса. Це і стало підтвердженням існування бозона Хіггса.
Відкриття стало історичним: воно підтвердило правильність Стандартної моделі та пояснило механізм, завдяки якому частинки набувають маси. У 2013 році Пітер Хіггс разом із Франсуа Енглером отримав Нобелівську премію з фізики.
Однак навіть це відкриття не є "остаточною відповіддю" для фізики. Стандартна модель не пояснює темну матерію, темну енергію та гравітацію. Тому вчені продовжують дослідження, шукаючи нові закони природи за межами вже відомого.
Наукові дослідження, які розкривають секрети Всесвіту
Раніше у статті для журналу Popular Mechanics фізик з Оксфорда Влатко Ведрал пояснив, що певна людина може вважати себе головним героєм власної історії, але вона скоріше маріонетка, нитки якої в будь-який момент смикаються в паралельних всесвітах. Згідно теорії, науково-популярна версія "ефекту спостерігача", коли акт спостереження або вимірювання впливає на систему, перевертає причинно-наслідковий зв'язок з ніг на голову.
Також, згідно публікації Live Science, вчені довгий час припускали, що наш Всесвіт проіснує трильйони років, однак нове дослідження пророкує космосу набагато коротший термін життя. Так, наш Всесвіт може проіснувати ще всього 33 мільярди років. Це лише космічна мить перед тим, як все згорнеться у себе – процес, що отримав назву "Велике стискання" (Big Crunch).
