Усі антиросійські санкції можна поділити на кілька категорій, адже вони мають різні цілі.
По-перше, є санкції, які спрямовані проти вищих російських чиновників, олігархів тощо. Зрозуміло, що до економіки країни це має опосередкований стосунок. Це, скоріше, спосіб чинити прямий тиск на російські еліти, показати, що така поведінка у 21 столітті неможлива, і не буде прийнятною ні зараз, ні в майбутньому. Потрібно або вибути з низки цивілізованих держав з усіма наслідками, або привести себе до ладу. Світові еліти у такий спосіб намагаються донести їм цей меседж.
Інші санкції спрямовані на арешт та конфіскацію активів приватних компаній та фізичних осіб. І Україна зараз має дуже щільно займатися цим напрямком. Мета — для початку, показати зв'язок цих компаній та активів з російською державою і перетворити арешти на конфіскацію. А потім домогтися, щоб ці конфіскації пішли на відновлення нашої країни, наприклад, шляхом репарацій. Це дуже складна і велика робота, мабуть, потрібно ухвалювати нові закони у тих країнах, де ці арешти відбуваються. І для цього доведеться працювати з їхніми парламентами, законодавцями і таке інше.
Мета — для початку, показати зв'язок цих компаній та активів з російською державою і перетворити арешти на конфіскацію. А потім домогтися, щоб ці конфіскації пішли на відновлення нашої країни, наприклад, шляхом репарацій
Також варто не забувати про те, що якщо у когось із РФ щось заарештували, то це не означає, що цей арешт має якийсь стосунок до того, що ми зможемо використати ці гроші. Тому нам доведеться наймати лобістів, консультантів у інших країнах. Потрібні фахівці з законодавства відповідних країн, які підготують законодавчі акти, а потім, через дипломатію та міжпарламентські зв'язки, намагатимуться, щоб там приймалися потрібні нам закони. В принципі, я думаю, що зараз сприятливий час для того, щоб їх прийняти. Але ж ніхто за нас цю роботу не зробить. Це дуже важлива частина програми відновлення країни.
Третій вид санкцій стосується арешту активів російської держави, наприклад Центробанку. І в цьому секторі нам теж доведеться працювати, щоб такі активи використовувати як репарації чи конфіскація для відновлення нашої країни.
Які ж санкції мають на меті безпосередній економічний тиск? Ці санкції складні, оскільки їх застосування є витратним і для сторони, яка їх застосовує, а їх ефективність залежить від обсягу. У таких санкцій може бути багато побічних ефектів, наприклад, подорожчання нафти на світових ринках при обмеженні російського експорту. Іноді потрібно по ходу підключати інші механізми, наприклад, спеціальне оподаткування постачання з Росії, що дасть змогу не лише обмежувати експорт, а й використовувати зібраний податок для пом'якшення негативного впливу санкцій на економіку країн, які їх застосовують, або, наприклад, для надання допомоги Україні.
Ще один цікавий механізм може стосуватися публічних компаній. Річ у тім, що більшість великих світових компаній - це публічні компанії, які торгуються на біржі. Отже, можна, наприклад, лобіювати ухвалення відповідного законодавства, яке зобов'яже ці компанії декларувати частку доходів, одержуваних у РФ. При цьому не важливо, чиї це компанії, важливо, на яких біржах торгуються їхні акції — американські, англійські, японські. І якщо ці компанії будуть зобов'язані декларувати частку доходу, який отримали від взаємодії з РФ, це стане для них дуже серйозним обмежувачем ведення бізнесу з цією країною.
Найдієвіші санкції з військової точки зору — це санкції технологічної природи, створені задля обмеження здатності агресора виробляти зброю. Це – обмеження поставок якихось матеріалів та виробів.
Іноді зовсім незначні, на перший погляд, санкції можуть виявитися напрочуд руйнівними. Наприклад, є одна деталь, потрібна для виробництва високотехнічних антенних систем для радарів, яку виробляє лише одна компанія у світі. І це – американська компанія. Відповідно, якщо не допустити постачання цієї запчастини агресору, то фактично виробництво цілого спектра радіолокаційних систем у РФ стане неможливим.
З військової точки зору найдієвіша частина санкцій пов'язана з обмеженням поставок матеріалів, компонентів і технологій, що застосовуються при виробництві озброєнь
Такі санкції, свого часу, існували проти СРСР. Наприклад, у 1949 році США ухвалили закон про експортний контроль, який обмежив постачання стратегічних матеріалів, обладнання та озброєнь до СРСР та країн соцтабору. Згодом США розірвали угоду про торгівлю з СРСР, після чого митні тарифи на радянські товари зросли більш ніж у чотири рази. У 80-х роках існували дуже жорсткі обмеження щодо постачання в СРСР комп'ютерної техніки і це зумовлювало суттєве відставання пізнього СРСР у виробництві високотехнологічної зброї та систем зв'язку.
Існує багато міжнародного досвіду щодо справді чинних санкцій, але й тут є проблема — тимчасовий лаг. Раніше такого роду санкції починали працювати через 5-7 років. Нині світ дуже прискорився. Проте раніше, ніж через 2-3 роки, якогось істотного впливу на здатність РФ виробляти зброю такі санкції, швидше за все, не вплинуть. Крім цього, такі санкції потребують дуже жорстких механізмів контролю, інакше вони перетворюються на торгівлю через треті країни.
Але ще раз: з військової точки зору найдієвіша частина санкцій пов'язана з обмеженням поставок матеріалів, компонентів і технологій, що застосовуються при виробництві озброєнь.
Олександр Ольшанський, президент холдингу Internet Invest, засновник консалтингової компанії "Ольшанський та Партнери"
