Стало очевидним (остаточно), що росія не в змозі самостійно освоювати космос.
Без українських вчених і інженерів (починаючи з житомирянина Корольова), без українських підприємств, збудованих українцями і з переважно українським персоналом (дніпровські Південмаш і КБ "Південне", харківський Хартрон, львівський Електрон, черкаські Фотоприлад, Завод Радіодеталей і Ротор, горлівський Енергомеханічний завод та десятки інших), без українських технікумів і інститутів, а також університетських факультетів на їх базі (КІІЦА (тепер НАУ), ХАІ, КПІ, ЛП, ЧІТІ (тепер ЧНТУ), ЗПУ, ДГУ (нині ДНУ) та численних військових училищ і вишів Повітряних сил), які складали основу і фундамент космічної, ракетної та цивільної авіаційної галузей срср, російська федерація очікувано виявилась неспроможною не те, що розвивати - навіть відтворювати у робочому вигляді технології 60-літньої давнини.
Те, що вдалось американцям і німцям (не будемо применшувати вклад Вернера фон Брауна в американські космічні досягнення) 60 років тому - доставка живих людей на Місяць з їх поверненням живими і здоровими додому - так і залишилось недосяжним для комуністичної і посткомуністичної (російської) науки і промисловості. Утім, у ті давні часи (а для науки зараз понад півстоліття - сива давнина) за підтримки геніїв з України (і трошки - Білорусі), совок все ж спромігся закинути на супутник Землі у робочому стані кілька примітивних машин.
Нині ж росія самостійно не може робити за межами земної атмосфери нічого. Її власні ракети, навіть спроектовані на напрацюваннях українсько-радянської космічної науки, та зібрані криворукими болотними неуками самостійно - раз по раз падають. Амбітний місячний апарат розгатили. Самостійно збудований росіянами пасажирський літак розбився під час демонстраційного польоту і десь ще якось літає (для пасажирів це щоразу гра у "російську рулетку") на половині закордонних комплектуючих (частина з яких у тих сумнозвісних "Сухих Суперджетах" - до речі, ісконно руський неймінг, еге ж? - свого часу вироблялись Україною). Створений у рамках світового проекту модуль для МКС - вийшов з ладу і ледь не угробив Міжнароду космічну станцію.
Для війни - а оборонка у імперіалістів завжди була святою святих - змушені використовувати дрони виробництва однієї з найвідсталіших країн, - Персії (вірю, що колись історична назва буде повернута тій землі і всі з полегшення забудуть кримінально-релігійний експеримент під штучною назвою "іран"). Основну ударну силу - крилаті, балістичні та аеробалістичні ракети, змушені клепати, розбираючи на запчастини імпортні пральні машини та люксові авто, бо своєї електроніки просто нема.
...росія самостійно не може робити за межами земної атмосфери нічого
Це - фіаско. Далі, через спроби демонструвати велич, буде ще гірше, іще жалюгідніше і смішніше.
Без України росія не може. Просто не спроможна.
А от Україна без росії - цілком могла б. Та ми на це забили: бо ні уряд, а ні суспільство у нас не готові до стратегічного мислення і планування, до обмеження росту пенсій і відмови від субсидій заради акумулювання грошей на розвиток науки і технологій. Бо нащо воно треба, як можна пиляти карпатський ліс. Кому ото цікаве, якщо можна брати хабарі на дрібненькій посаді на кордоні, на митниці, у поліції, будь-якій інспекції, ДБР, НАБУ, прокуратурі, суді, військкоматі, адміністрації, райраді, мерії, агентстві і так далі. Як це можна таке придумати, як виборці за гречку голосують (бо молодих на дільницю не загониш, їм "не треба")!
От і виходить: росія хоче, але не може. Ми можемо, але не хочемо. Бо нам ліньки.
Тому вони атакують і вбивають нас. А ми відбиваємось і благаємо партнерів про зброю бодай середньої тактичної дальності. Апелюємо досі до якогось нікчемного меморандуму. Бідкаємось, що нам не дають літаки. Просимось у НАТО і ЄС, замість того, щоб розглядати запрошення.
Так буде і надалі, якщо ми не змінимо свій спосіб мислення. Так буде і надалі.
Михайло Ганницький, шеф-редактор УНІАН
