У Львові розгортається резонансний конфлікт довкола території колишнього ЛАЗу – понад 56 гектарів землі. Ключовий факт: ця територія перебуває у приватній власності. Це підтверджують відкриті реєстри. Попри це, міська влада фактично намагається диктувати, як її використовувати. Про цей йдеться в матеріалі "Час дій".
Мер Львова Андрій Садовий публічно заявляє: територія має використовуватися "виключно для виробництва". Інші варіанти – під забороною.
Фактично це виглядає як пряма спроба нав’язати функціональне призначення приватній власності без згоди її власників.
Кулуарний вплив на стратегічні рішення
Окреме питання – так звані "робочі групи", ініційовані міськрадою. За наявною інформацією, процес координує перший заступник мера Андрій Москаленко.
Йдеться про визначення майбутнього території – але без чіткої та публічної участі власників.
У результаті це більше схоже не на відкритий діалог, а на кулуарне формування рішень щодо чужого майна.
Скепсис щодо таких "обговорень" демонструє і реакція користувачів у соцмережах. Під дописом Москаленка у Facebook люди відкрито ставлять під сумнів їхню реальну роль.
Так, користувач Андрій Синейко пише:
"Андрій Іванович мабуть все давно вирішив. А це так би мовити ‘громадські слухання’, які нічого не вирішують, але є в процедурі, щоб ніхто не тявкав."
Інший користувач, Роман Сметанка, зазначає:
"Цікаво, а за якої влади це було доведено до такого стану. Не грайте вар’ята, озвучте ваші наміри і рішення."
Такі коментарі свідчать про недовіру частини громади до процесу, який сприймається як формальний.
Схема з 20 млн грн і зв'язок із Садовим
У 2017 році депутати Львівської міської ради проголосували за передачу майже 20 млн грн боргів за автобуси ЛАЗу компанії "Оптимум Фактор". Співвласницею цієї компанії є Таїсія Саніна – бізнес-партнер та цивільна дружина Чуркіна.
Згодом Львівська міська рада скасувала цей меморандум – 61 депутат проголосував за скасування. Щодо вирішення питання боргів Садовий запропонував звернутися за допомогою до народних депутатів з Львівщини.
Занедбана територія і нові претензії
Стан території ЛАЗу сьогодні – це не "виробництво", а руїна. Значна частина цехів знищена або непридатна. Інфраструктура фактично відсутня. Як цілісний завод ЛАЗ не існує вже давно.
Тобто мова не про діюче підприємство, яке потрібно "зберегти", а про занедбаний шматок землі, який потребує повного перезапуску з нуля.
На цьому фоні заяви про "виключно виробниче використання" звучать відірвано від реальності. Щоб повернути тут завод у старому форматі – потрібні колосальні інвестиції і фактично будівництво нового підприємства. Це не про "збереження". Це про створення з нуля. Але є ключовий момент, який влада вперто ігнорує: Це приватна власність.
Історія з ЛАЗом давно вийшла за межі містобудування. Це питання базового принципу: чи поважає влада право приватної власності. Бо коли місто намагається вирішувати долю чужої території без власника – це вже не планування.
