Перші робочі візити Зеленського: з чим повернувся президент із Франції та Німеччини

Павло Рудяков
09:34, 20 червня 2019
Політика
3574 0
Думка

Вояжі до Франції та Німеччини стали першими робочими закордонними поїздками новобраного президента України Володимира Зеленського, якщо не рахувати його візит у Брюссель і зустрічі там із керівниками європейських інституцій. Франція і Німеччина є двома ключовими європейськими країнами і дуже впливовими суб’єктами у системі міжнародних відносин. Тому безумовним позитивом є те, що новий очільник України здійснив свої перші робочі візити саме до них. Такі візити, безперечно, є важливими.

Франція і Німеччина є двома ключовими європейськими країнами і дуже впливовими суб’єктами у системі міжнародних відносин. Тому безумовним позитивом є те, що новий очільник України здійснив свої перші робочі візити саме до них

В рамках тих формально-протокольних цілей і завдань, які ставилися і реалізовувалися, поїздки Зеленського до Парижу і Берліну були цілком успішними та плідними. За час перебування у столицях цих двох європейських країн Володимир Зеленський зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном, канцлером Німеччини Ангелою Меркель, наступницею Меркель і лідеркою партії Християнсько-демократичний союз Аннегрет Крамп-Карренбауер, представниками німецького і французького бізнесу та іншими. Тож програма перших робочих візитів була дуже насиченою і повністю виконаною.

Тому ми можемо вважати ці вояжі успішними і, безумовно, їх можна оцінювати тільки позитивно.

Але в Україні були набагато вищими очікування від першого закордонного спілкування Зеленського з лідерами європейських держав

Але в Україні були набагато вищими очікування від першого закордонного спілкування Зеленського з лідерами європейських держав. Наше суспільство та державно-політична еліта очікували, що будуть досягнуті конкретні домовленості, здійснені реальні кроки і відбудуться зрушення у справі врегулювання конфлікту на Донбасі. Але – їх не було. Проте це не є наслідком риторики кандидата в президенти Володимира Зеленського. Це – завищені очікування, пов’язані з тим, що прийшла нова людина на посаду президента і верховного головнокомандувача. Насправді ж не було ніяких підстав очікувати, що вже 19 червня, після повернення Зеленського з Франції та Німеччини, ситуація почне кардинально змінюватися на краще або припиниться гаряча стадія конфлікту.

Крім того, під час перебування Зеленського у Парижі та Берліні українська сторона знову, як і за президента Петра Порошенка, продемонструвала свою жорстку позицію. Хоча ми постійно вустами Порошенка говорили, що готові до переговорів і компромісів на підставі Мінських домовленостей, які вже стали для всіх «священною коровою». Всі постійно наполягають, що «Мінськ» потрібно виконувати, його потрібно дотримуватися, хоча всі прекрасно розуміють, що цей документ уже застарів і потребує ревізії, певної трансформації. Адже вже чотири роки минуло з моменту підписання угод, але за цей час суттєво змінилася і ситуація, і контекстуальні обставини. Тим не менше, ми все торочимо про необхідність дотримання «Мінська».

Але поза всім тим, що говорили і Порошенко, і Зеленський про «Мінськ» і готовність йти на компроміси, залишається відкритим питання: як ми можемо досягнути наших цілей, якщо йдеться не про перемогу над Росією? Адже зараз Україна намагається всім диктувати умови, твердо говорить, що хоче так, так і так, тож нехай усі роблять так, як ми хочемо. Це добре, але такий варіант можливий тільки за умови нашої перемоги над Росією. А про перемогу зараз не йдеться, бо це була б навіть не наукова фантастика…

Збереження риторики Порошенка, на мій погляд, є слабким місцем у цьому подвійному вояжі Володимира Зеленського за маршрутом Париж-Берлін

Збереження риторики Порошенка, на мій погляд, є слабким місцем у цьому подвійному вояжі Володимира Зеленського за маршрутом Париж-Берлін. Відтак, ні ми, ні Макрон, ні Меркель не почули від українського президента чітких заяв про те, на які кроки він готовий піти заради врегулювання ситуації на Донбасі, які були б більш конструктивними, у порівнянні з тим, що говорив і робив Порошенко. Адже Петро Порошенко дотримувався позиції, яка не передбачала жодного просування вперед у процесі мирного врегулювання ситуації на сході України. І Зеленський, на превеликий жаль для мене, залишився у цих порошенківських рамках, не запропонувавши жодного реального кроку, спрямованого бодай на припинення вогню і на поліпшення гуманітарної ситуації на непідконтрольних нам територіях Донбасу.

Питання повернення Росії в ПАРЄ. Ця тема обговорювалася Зеленським і з Макроном, і з Меркель, і ми побачили, що кожен залишається на своїй позиції: Україна не бачить підстав для повернення російської делегації в ПАРЄ, а Німеччина і Франція наполягають, що не можна допустити виходу Росії з Ради Європи, і що з нею потрібен діалог. Наскільки я розумію, рішення про повернення (за певних умов) російської делегації до парламентської роботи в ПАРЄ є вже, по суті, ухваленим. Нехай поки що не на рівні самої асамблеї, але на рівні найбільш серйозних гравців штибу Макрона і Меркель. І думаю, що ті люди, які в Україні опікуються зовнішньою політикою, чудово знають, що рішення вже є, що наразі відбуваються просто певні процедурні моменти, аби ПАРЄ при цьому зберегла своє обличчя.

Відтак, Україні потрібно замислитися над зміною власної позиції, бо це все одно відбудеться. Тому що, якщо ми будемо продовжувати проводити жорстку лінію – «якщо Росія повернеться, підемо ми або влаштуємо інші демарші», то від цього ми, скоріше, програємо, а не виграємо.

Як повідомили Зеленський і Меркель, перша робоча зустріч «нормандської четвірки» – на рівні радників – відбудеться вже 12 липня

Анонсована зустріч «нормандської четвірки». Як повідомили Зеленський і Меркель, перша робоча зустріч «нормандської четвірки» – на рівні радників – відбудеться вже 12 липня, хоча спочатку планувалося її провести вже після парламентських виборів в Україні.

Слід зазначити, що переговори «нормандської четвірки» після приходу до влади в Україні Володимира Зеленського, безумовно, зміняться, будуть інакшими, аніж за Порошенка. Думаю, що, навіть якби Порошенко лишився на другий президентський термін, переговорний процес щодо Донбасу все одно змінився б. Адже німці і французи вже готові тиснути на нас і домовлятися якось із Росією, аби вивести ситуацію з глухого кута, в який зайшли переговори в «нормандському форматі». Тому зміни будуть. Але конкретніше про них зарано говорити, тому що їх ще потрібно готувати.

А анонсована зустріч, скоріше за все, буде «зустріччю заради зустрічі»: вона до пуття не підготована, і поки що не напрацьовані конкретні пропозиції, які можна було б предметно обговорювати. Зустріч на рівні політичних радників, анонсована на 12 липня, є підготовчою стадією, яка б могла за кілька місяців принести конкретний порядок денний для зустрічі лідерів «нормандської четвірки» або міністрів закордонних справ.

Питання транзиту газу, яке обговорювалося у Німеччині. Канцлер Німеччини Ангела Меркель запевнила, що транзит російського газу через територію України збережеться. Зеленський додав, що нові угоди щодо транзиту будуть підписані з Росією.

Газопровід «Північний потік-2» буде працювати, але й збережеться транзит через Україну – це позиція Німеччини, яка відповідає її національним інтересам і не суперечить нашим. Така позиція, в принципі, Україну влаштовує.

Але диявол криється в деталях. Коли ми говоримо про транзит, називаємо цифру в 60 мільярдів кубометрів газу. Саме такий обсяг газу дозволяє підтримувати українську ГТС прибутковою. Росіяни ж нам пропонують інші обсяги – 15-30 кубометрів газу. Тобто все впирається в обсяги транзиту, який збережеться.

Американці кажуть, що «Північний потік-2» є суто політичним проектом, росіяни – що це економічний проект. Меркель, у свою чергу, раніше говорила, що це – суто комерційний проект, який просто має політичне тло, тобто факт будівництва цього газопроводу використовується як політичний чинник. І німці самі не готові з Україною домовлятися про обсяги транзиту нашою територією, бо в цих переговорах має брати участь і російська сторона.

Як відомо, зараз Європейська комісія проводить із Україною та Росією консультації, вже були два раунди і будуть ще, тож у цих консультаціях опосередковано німці теж беруть участь.

Отже, транзит російського газу через українську ГТС буде збережений. В принципі, це підтверджує і «Газпром», бо це відповідає його комерційним інтересам, він справді зацікавлений в цьому. Але обсяги ще будуть обговорюватися. Якщо нам запропонують 20 мільярдів кубометрів, то нас це не влаштує, бо навіть суто з технічної сторони для нас це буде вкрай невигідним. Але я думаю, що зрештою компроміс буде знайдений, але не одразу. І не сумніваюся, що в даному питанні Європа, а точніше німці, нам допоможуть. Тож проблема буде вирішена на середньо позитивному рівні.

Окремо слід додати кілька слів про те, як висвітлювалися перші робочі візити президента Зеленського до Європи нашими ЗМІ, і на чому саме акцентувало увагу українське суспільство. Адже, як ми бачили, з більшим задоволенням обговорювали те, коли і як чухав ніс Макрон, чому Меркель стало зле, і чому Зеленський начебто образив українських жінок, назвавши їх «брендом», аніж концентрували увагу на набагато більш значущих аспектах зустрічей.

З одного боку, такі акценти українських медіа обумовлені тим, що вони передусім хочуть зацікавити читача якоюсь однією деталлю, щоб аудиторія почала це обговорювати, щоб пішла інформаційна хвиля. Відповідно, такі навіть не вторинні, а третинні речі, часто дуже дріб’язкові, виходять на перший план. Окремі моменти журналісти прикрашають або вигадують, а поки всі розберуться, що це – брехня, сама новина застаріє. Але якщо ЗМІ говоритимуть виключно про суть цих переговорів, то більшість аудиторії просто не стане слухати чи читати.

Тож у цьому контексті не варто шукати якихось диверсій чи спроб скомпрометувати нового президента. До речі, до Порошенка теж була свого часу прискіплива увага: то в нього черевик не такий, то штани не прасовані, то ще щось. Від цього ми нікуди не подінемося.

З іншого боку, якщо говорити про фразу Зеленського щодо «українських жінок як бренд», яка так обурила багатьох, то тут дещо інша історія. Адже якщо точно цитувати сказане Зеленським, то ця фраза пролунала так: «Туристи завжди казали, що в Україні дуже красиво, дуже смачно і дуже вродливі люди, особливі жінки. Так, це все є, і воно залишається нашим брендом». Це було свідоме перекручування, явно, не з добрими намірами по відношенню до президента.

Павло Рудяков, експерт-міжнародник, директор інформаційно-політичного центру «Перспектива»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter