«Біс поплутав». Що заважає запобігати появі нових парламентських «кнопкодавів»

Надія Пришляк
06:55, 19 вересня 2019
Політика
1382 0
Думка

Комітет Верховної Ради з питань регламенту вислухав каяття двох «кнопкодавів» від «Слуги народу» Сергія Литвиненка та Олену Копанчук. Третій - позафракційний Олександр Ковальов - проігнорував засідання. Оскільки публічно його каяття ніхто не чув, в комітеті вирішили, що він таки має прийти на засідання і «підтвердити чи спростувати» факт кнопкодавства.

Але заради чого? Щоб отримати таке ж рішення, як по двох «слугах» - попередити про необхідність дотримання Конституції щодо персонального голосування?

Раді взагалі треба переходити до боротьби з нечистю, яка керувала руками нардепів і змушувала їх тиснути чужі кнопки

Адже називати «покаранням» нагадування про необхідність виконання Конституції точно не можна. До того ж, якщо опиратися на слова голови Регламентного комітету Сергія Кальченка, що його колег «біс поплутав», то Раді взагалі треба переходити до боротьби з нечистю, яка керувала руками нардепів і змушувала їх тиснути чужі кнопки. Сила була непереборна, спробуй встояти.

Якщо ж говорити про юридичну сторону, то хоч в статті 84 Конституції України чітко виписано, що голосування на засіданнях Верховної Ради здійснюється народним депутатом особисто, та жодним законодавчим актом не передбачено покарання за неперсональне голосування. Тільки нещодавно розпочато процес внесення змін до Конституції щодо позбавлення депутатського мандату, якщо судом буде встановлено факт неособистого голосування народного депутата. І насправді це історія не однієї сесії. Якщо взагалі не буде відкладена у довгий ящик у разі незговірливості монобільшості під час голосувань за ті, чи інші питання.

Сумніви щодо політичних зобов’язань партії породжує та ж ситуація з кнопкодавством. Адже всі кандидати від «Слуги народу» 28 червня, перед виборами до парламенту підписали меморандум, в якому зобов’язувались «голосувати особисто, за допомогою особистої картки, не передавати і не приймати від колег із фракції особисту картку для голосування». А в разі невиконання цієї «обіцянки» - добровільно скласти депутатський мандат.

Читайте такожНова Верховна Рада: Що перетворює недосвідчених новачків на кнопкодавів та політичних інтриганів

Втім, Нардеп Копанчук чітко заявила, що вибачилася, зарплату пообіцяла перерахувати в  благодійний фонд, а меморандум, мовляв, «про наміри», тому на сьогодні про юридичну відповідальність не йдеться, і від депутатського мандату відмовлятися ніхто не планує. І це – правда. Адже юридично меморандум – лише папірець, а не документ. З іншого боку, не нашим «старим» і «новим» політикам говорити про політичну відповідальність та якісь зобов’язання, адже все це для них пустий звук.

Сьогодні дійсно дуже цікаво дивитися, як депутати від нинішньої партії «Європейська солідарність», а в минулому скликанні - фракції «Блок Петра Порошенка» повчають «Слуг народу», як правильно жити. Це роблять ті, хто ще кілька місяців тому прекрасно знав, що в напівпустому залі, де фізично присутні не більше 150 народних депутатів, картками відбувається голосування в понад 226 голосів. Що вже казати про представників фракції «Опозиційна платформа «За життя»», які в різних скликаннях були то у фракції «Партії регіонів», то в «Опозиційному блоці», і голосували не тільки чужими картками, але й просто руками. 

Що ж до нових парламентарів, плюсом для «Слуг народу» є те, що вони не стали замовчувати історії зі своїми кнопкодавами, і не стали вдавати, що цього не було. Деякі депутати з фракції, зокрема, Роман Грищук, взагалі відкрито заявив: «Вважаю, що всі кнопкодави повинні скласти мандат. Ми йшли на вибори, щоб втілювати зміни. Ми обіцяли не голосувати чужими картками, знаючи, що за кожним рішенням – надії мільйонів людей. Ми повинні виконувати обіцянки і нести відповідальність за свої вчинки. Так буде чесно». На жаль, це були голоси волаючих в пустелі. Загальний підхід все ж таки був старим - своїх не здають.

Читайте такожПереважна більшість українців виступає за позбавлення мандата депутатів-кнопкодавів та прогули

Та, на жаль, в цій історії є не тільки моральний, а й юридичний аспект. Адже, якщо буде звернення до Конституційного суду про порушення при голосуваннях, то рішення, при яких було застосовано кнопкодавство, можуть бути скасовані Конституційним судом через порушення Конституції. Тобто, під сумнів ставиться ухвалений президентський закон про імпічмент (під час голосування кнопкодавив Ковальов),  голосування за включення до порядку денного сесії законопроекту про внесення змін до статей 85 та 101 Конституції (щодо уповноважених ВР) та його направлення до Конституційного суду (чужу  кнопку натискав Литвиненко), а також  зміни до закону «Про будівельні норми» щодо удосконалення нормування у будівництві (коли до чужої кнопки приклалася Копанчук).

На сьогодні геть якось припинилися розмови про сенсорні кнопки та інші запобіжники, які б унеможливили неперсональне голосування. Тепер треба дивитися в проект бюджету, чи передбачено на це кошти. Якщо ні, то все на рівні розмов може й завершитися.

Надія Пришляк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter