Поправку №109, або «поправку Лозового», на жаль, уже проголосовану, можна оцінити лише як відверте безглуздя. Прикро, що український парламент працює у такому режимі, що він із легкістю схвалює безглуздя. Це є результатом політичних домовленостей: якщо на початку прийняття законопроекту вже є політичні домовленості про голосування за цей проект закону, то все, що пропонується, ухвалюється. Тобто при цьому немає належної дискусії, політичної конкуренції, політичного і фахового обговорення. А відтак законопроект голосується, виходячи з наявності політичних домовленостей.
Цією поправкою встановлюється правило, яке говорить про те, що справа має закриватися у випадку, якщо вона певний період розслідувалася, але немає результату розслідування. Такою нормою перекреслюється обов’язок держави підтримувати правопорядок у країні.
Іншими словами, будь-яка країна, в тому числі Україна, має прямий обов’язок, який закріплений і в Конституції, і в міжнародно-правових актах, і він говорить про те, що держава зобов’язана підтримувати правопорядок. Це означає, що в разі вчинення злочину, держава зобов’язана розслідувати цей злочин, встановити винних у цьому злочині та забезпечити відшкодування шкоди тим особам, які постраждали від злочину.
Цією поправкою встановлюється правило, яке говорить про те, що справа має закриватися у випадку, якщо вона певний період розслідувалася, але немає результату розслідування
При цьому держава не може знімати з себе цього обов’язку, адже він є первинним і пов’язаний із суверенітетом держави.
Для того, щоб не відбувалися переслідування правопорушників безкінечно, існують терміни давності притягнення до відповідальності. Тобто не строки зняття з держави відповідальності розслідувати факт злочину, а обмежені терміни щодо переслідування осіб. Тобто ці терміни стосуються осіб, а не факту злочину.
Відповідно, якщо особа не ховається від суду і слідства, а проходить певний термін в залежності від тяжкості злочину, то, з огляду на правила про строки давності, припиняється переслідування тієї чи іншої особи.
Ще раз підкреслюю і наголошую — це стосується особи, а не факту вчинення злочину! Якщо вже вчинено злочин, то держава має прямий обов’язок його розслідувати, встановити винних, і вона у жодному разі не може зняти з себе цей обов’язок.
Пан Лозовий як «видатний парламентар», а також усі інші «видатні парламентарі», які підтримали цю поправку, знімають обов’язок з української держави розслідувати злочини, тим самим вчергове виставивши українську державу на посміховисько всьому світові.
Що стосується наслідків, то, безперечно, українське суспільство і фахове середовище будуть реагувати на ці речі. Я думаю, небагато часу пройде, і все це буде змінено. Тим більше, якщо надумають застосувати цю недоречність щодо якоїсь резонансної справи, влада почує від суспільства все, що вона має почути у зв’язку з такою недоречно введеною нормою.
Пан Лозовий як «видатний парламентар», а також усі інші «видатні парламентарі», які підтримали цю поправку, знімають обов’язок з української держави розслідувати злочини
Сам Лозовий говорив про цю поправку, що її суть — «дозволити оскаржувати необґрунтовані звинувачення, припинити врешті ганебне затягування справ у судах, внаслідок чого страждають, перш за все, потерпілі, а також ті, кого безпідставно звинувачують у тих чи інших злочинах». Проте статус парламентаря вимагає від нього і всіх інших народних депутатів спочатку з’ясувати зміст того, про що ти говориш, а потім уже озвучувати і пропонувати на рівні поправок. І вони мають знати, що строки можуть встановлюватися лише у зв’язку з переслідуванням.
Загальноприйнятою у Європі є практика, коли особі пред’являється звинувачення (наприклад, оголошується підозра), і особа має право піти до суду в порядку судового контролю й вимагати, аби у короткий термін державні органи надали правову визначеність його ситуації — або надали чіткі докази причетності до вчинення злочину і, відповідно, спрямували справу до суду, або закрили провадження за відсутності таких доказів.
Такого характеру стимулююча норма, яка б вимагала прискорення встановлення правової визначеності, може бути: або ви оформлюєте справу належним чином і направляєте до суду, або закриваєте справу. Тому що для правової системи є некомфортним, коли держава переслідує особу декілька років і при цьому ані в суд не направляє, ані закриває справу.
Така ситуація є некомфортною, але вона не має нічого спільного з «поправкою Лозового»...
Микола Сірий, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України, адвокат
